Крук навіжений крав,Де нападе, срібло, каблучки і намистаДа бережно ховавУ ринву під стріху в єдино місто. Моторний Півень, те побачивши, спитав:— Скажи мні, братику, до чого сі клейноти, Здається, те надіть в тобі нема охоти?— До чого — не скажу, — йому одвітив Крук. — Ховаю же на те, аби прибрать до рук. Точнісінько мов крук і скнара —Враженний син,Він гроші од себе хова під спуд до лара(Заки не однесе його в могилу мара).Вони, бач, мають лиск й тоненький гарний дзвін.<p>Євстафій РУДИКОВСЬКИЙ (1784 — 1851)</p><p>БАЙКА</p>
