<p>ВИБІР ЖЕНИХІВ</p>Не кидайсь першого купця: Чи другий буде — не вгадати; Не завше трапиш на сліпця, Щоб міг йому й гниле продати.Поки ще свіженький товар, Чимдуж його з рук треба збути, А на лежале весь базарНе хоче оком намигнути. Ох! Ще не вийшла з головиУ мене й досі та Кулина!.. Як хоч її тепер зови,Була то дівка як калина.Сама білесенька як сніг,А щічки й губки червоненькі; Аж би вкусив, коли б приміг, Оті два яблучка повненькі!..І що ж за нею женихи — Не то ватагою — ордою, Не які-небудь, а лихі,Що аж нема од них одбою.Кулина ж всім їм наодріз, Що їй іти ще заміж рано, Що той жених ще не підріс, Кому на неї право дано.Той, бачиш, смирний, як хом’як, А той глядить все ніби скоса;У всіх що-небудь та не так, Од каждого заверне носа.Йовтух, Ничипір і ОхрімПішли од неї з гарбузами;По квітці їм пришила всім, Що аж заклацали зубами.Петрусь би всім був женишок, Коли ж — бородавка на носі!.. Павлусю б хтілось — так мішок: Не сміє свататься і досі.Отак всі женихи пройшлиІ не вертались до Кулинки;А їй годочки йшли да йшли — На щічках провели морщинки.А там уже під тридцять п’ять; Як вся пожовкла, зблякувала, Весну другу де дівці взять,Без женихів зазимувала.А як, скажіте, сивих кіс Дождавшись дівці, жити в світі? Кулина йде доїти кізЧужих, щоб хліба заробити. Вона тут стрілась з пастухом,Уже й до сього скалить зубкиІ рада, що старий ПахомДо сивой пригорнувсь голубки.<p>Петро ГУЛАК-АРТЕМОВСЬКИЙ (1790 — 1865) </p><p>ПАН ТА СОБАКА</p>
