<p>БІЛКА ДА КРОТИ</p>Голінна Білка раз, пустуя такІ сяк,Стрибаючи легенько,А де чіпляючись з повагою тугенько, Неначе рак,Обачно вгору пхалась, Із долею добраласьТрьохвічного дуба на самий шпиль.Дурній здалось відтіль, Що рік той божевільний,Як оком озирнуть, оте їй все піддавІ під луною катмавКого-небудь їй рівній.На те ж окіль на сміх не бачила Сорок, Що, може б, бідної хоч трохи збили дури; Пухкий наприндя хвіст з пихи, полізла з шкури. Тоді Кроти дивилися з нірок,Їй заманулося побришкать, як вельможі, Згори гукнула їм: — Кроти, небожі! Чи можна бакМізерно жити так.Щодня із працею побиватьсяДля корінця або чи й гробачка, Да все лякатьсяУжа або Тхірка,У мряці, під землей нидіть пекельним жахом! А я... дивітеся, без крил літаю птахом,В тіні так весело гуляю.Хто сміє око взвесть, де я проміж листківНайкращі з жолудківЗ вершечка обираюІ де вгоріВся волохата тварь не вадить мні;А біднії людці так дрібні, мов комашки,У спеку жнуть, мордуються, бідняжки! — Ошпечені Кроти,Селянська дрібна дич, Почувши Білки річ,Повірили з сердечной простоти, Мовляли: справді, се найкращеє создання! Да схаменулися ось як од дивування: Шуляк, пернатих кат, під хмарою парив,Як блискавиця, шасть — да пишную й вхопивІ, стиснувши в кігтях, попсув її мани.Хто в долі — стережись, бо за спиной напасті..Чи довго бак додолу впасти? Пани, що в куцих жупанцях,В коркових чобітцях,Ледве держітеся на лаковім помості,Не бришкайте, що ми здаємся ніби прості; Ми бачим інколи, як злий незгодний рок,Жартуючи із вамиДа трюлнувши, дає вам жудкий врок... Тоді бува ніяковось з панами!<p>ОЛЕНЬ, РУСАК ДА ОСЕЛ</p>
