Чи можна кепкувать над ближнього бідою, Коли ніхто із насНе певен, що з самим прилучиться зараз!В сусідстві, під одноюЗ Перепелицей борозною, Кум Заєць любо жив.Доволі в них було не тільки що луків, Да з збожем цілих нив.А як не треба їм було ділиться, То й ні за що свариться, —Так цілий вік в миру жили проміж собой.Колись, осінньою добой,Вони чинненько розмовляли, — Аж вмить побачили Хортів,Які якраз на них простісінько біжали. І бідний кумонька злякався їх зубів,Навіки мусив умудриться.На теє дивлячись, кума Перепелиця, За боки взявшися, схопилась реготатьДа над бідой його глумиться.Якось-то ушаку не довелось здихать: Йому вдалось, забив Хортів чуття,Прибігти одпочить на перше кочев’я.— А що, косий, набігавсь? — Сусідка глузувала так. —Йон же, йон, дивись, да як же трус задихавсь!Чи можна такЛякатися Собак?Нісенітениці — гай, гай, да се ж безділля, Побачив би, як я свої струснула крилля,А в тебе лиш одно спасеніє — в стрибках!..Ой лишенько! ах, ах! —Да й опинилася у Кібцевих кігтях.<p>ВОВКИ ДА ВІВЦІ</p>Після зпредвічних войн,Коли рудками кров текла без остановки,З кошарою вічний мир з’єднали Вовки. Здавалось, вигідний для обудвох сторон,Бо Вовки хоть Овець знечев’я де й хапали,Дак же і Вівчарі з Вовків кожухи драли. Тремтя, злодюги сі, боясь Собак, київ,В непевну саму ніч і нишком лізли красти. Зате ж і Вівчарі жахалися гаївІ з обережністю ватаги гнали пасти.Кажу, зробивсь бажаний вічний мир. Да вже, щоб був навік, списали на папір,Дали собі залоги: Овечки — Цуценят(Бо дурні сі пусті робили все тривоги), А Вовки на обмін в отару Вовченят.Чи бачили ви мир коли на вічні часи?Бо злий да дужий враг на кволого вік ласий.Чрез рік чи два залоги із ВовчатВ кошарі поросли здоровими Вовками;І вже природну хіть — овечу кров лактать, Орудувать іклами —Не думали спинить. Колись у меженину,Вівчар як загуляв, улучивши годину, Вовки, щоб вдовольнити злість,Вчали душить Ягнят, а ситших хвать на спинуДа і стругнули в гай.А гайові з Собак, од мира необачних, Собі бенкет зробили смачний —Пошматували всіх; як звали поминай!І святобливий мир знов навік прощай!Дарма що списан на папір!Мир — добра річ, се так; да на кого надія? Як совісті за шаг нема в твого злодія?<p>ЗЕЛЕНАЯ КОРОВА</p>
