Виходять. Меценас стоїть хвилину у задумі, опісля, наче очупявши, вибігає в їдальню. З кабінету виглядає і ховається голова П и п ц я. Звідтіля виходить Д з у н ь о, за ним Пип- цьо та Рпп ц ь о. В Пппця перевішений через рам’я фотографічний апарат.
Д з у н ь о. Ви зачекаєте тут, панове! За хвилинку поверну.
Пауза.
Р и п ц ь о. Чи... чи можна вас спитати, товаришу, чого це ви мовчите?..
П и п ц ь о. А вам яке діло?
Р и п ц ь о. Мені — нічого. Тобто...
П и п ц ь о. Ну от!
Пауза.
Р и п ц ь о. «Стоїш собі під стіною, і ноги тремтять під тобою», як писав геніаль...
П и п ц ь о. До чорта лисого з вашими міщанськими ногами! Там — чай п’ють, а він єрунду свою суто романтичну розводить. Теж поезія! З такою лінією у «Кривавій заграві» місця не загрієте.
Р и п ц ь о. Невже ж, товаришу, ви б без мене журнал випустили?
П и п ц ь о. А ось і випущу. Дістану підтримку витриманого громадянства і випущу. Думаєте, не обійдуся без такого радянофіла міщанського?
Р и п ц ь о. Дозвольте вам сказати, товаришу, що вп помилястесь відносно моєї невитриманості. Я ж десять років тому вже вмів співати «Інтернаціонала», п’ять років передплачую «Червоного прапора», а якщо нас колись зпов приймуть назад до партії, то я... я навіть виїду на Радянщину...
П и п ц ь о. А в тюрмі ви сиділи? От і не сиділи, дорогий товаришу і приятелю! А ще й про витриманість торочите, елементе такий без підходу! О!..
Р и п ц ь о. Якщо так, то цікаво, який це
П и п ц ь о. А ви думаєте, неправильний? Так ось що! Зовсім правильний і витриманий, дорогий товаришу і приятелю! Ми таким чином ие лише розкриваємо їхню карту дрібнобуржуазну, а ще й лишній гріш придбаємо на фонд культурний, на «Заграву криваву», щоб мати свій орган на захист від Радянського Союзу та на боротьбу з Комуністичною партією. О!.. А ви не тільки про це не подумали, а ще й саботуєте справу. О!
Рипцьо. Я — саботую?.. Дозвольте собі сказати, товаришу, що ви — безлично брешете!
П и п ц ь о. Брешу? А по-вашому, хто деморалізує симпатинів? А хто, по-вашому, людину, ще не зовсім витриману та ідейну й надійну, намагається втягнути в багно дрібноміщапське?
Рипцьо. Товаришу, я ж ніколи ні слова про вас!..
П и н ц ь о. Ви начеб не зрозуміли нічого?.. Ви думаєте, я нічого не бачу? Невже це я шкірив увесь вечір до товаришки Помикевнчевої зуби? Невже ж це я, товаришу?..
Рипцьо. Товаришу, це тільки так собі, чемності заради. Бувало, на бенкетах у князя Любо...
П и п ц ь о. А підморгнули ви теж заради чемності, дозвольте спитати?
Рипцьо. Ніколи, товаришу, не було такого, щоб моргав я та ще й...
Пипцьо. А ось кажу, підморгнули раз!..