Р и п ц ь о. Відразу, пані добродійко, пізнати, що ви дійсно небагато про Пипця знаєте. Ну ось — хоч би про той язик його. Він вам теревені про свою непорочність плете, підіть в суботу ввечір на вулицю і побачите, як нелітні дівчатка зачіпає, на те, щоб у неділю вранці з коцом під пахвою на побачення у ліс почимчикувати. Пхі-пхі!
П о м п к е в и ч е в а. Пипцьо такий Доп-Хуан! Це мені імпонує.
Рипцьо. Пхі-пхі. Імпонує...
Помикевичева. Пане Рипцю, ви, здається, маєте сміливість глузувати з мене!..
Рипцьо. Борони боже, пані добродійко! Мені й на думку не приходило глузувати з вас. Мені тільки смішно дуже стало, коли пригадав, як це Пипцьо невдачно через кордон коників шварцував '. Пухкеньких яблукува- тих коників. І за те, пхі-пхі, за те у політв’язні мимохіть попав. Майстер Пипцьо голову крутити. Пхі-пхі!.. Політв’язням і то закрутив.
Помикевичева. ІЦо ви кажете?
Р и п ц ь о. Та ще...
Помикевичева. Це дійсно незвичайне, це дуже романтичне!..
Входить Пипцьо в нових черевиках кольору яєчні і в со-
рокатій краватці.
Пипцьо. І чого це ви, дорогий товаришу і приятелю, знову з товаришкою Міленого про той романтизм балачку завели? І скільки разів я казав, що ніяк не мона отак молодих симпатиків та й з пантелику збивати. О! Невже ж ви нашу справу та й саботувати задумали, невитриманий товаришу і приятелю?
Рипцьо. Ні, товаришу, я саме виказував пані добродійці...
Пипцьо. Якій пані добродійці? Чи в свойому опортунізмі ви товаришку Мілену далі панею добродійкою будете величати? 32
Помикевичева. Пане Пипцю...
Р и п ц ь о. Я ж саме і виказую па... товаришці Міле- п і всю шкідливість і невитриманість романтизму та водночас веду з товаришкою Міленою вступні пертрактації відносно її тіснішої співпраці з редакцією «Кривавої заграви».
ГІ и п ц ь о. Товаришка Мілена буде перш усього в тіснішій співпраці з головним редактором «Кривавої заграви». О!
Помикевичева. Дозвольте, панове! Виходить, ми вже напередодні народнії журналу?
П и п ц ь о. Авжеж, дорога товаришко і приятелько! Ми вже напередодні народнії суто витриманого літературно-суспільного журналу «Кривава заграва», якого головним редактором буду я. О!
Р и п ц ь о. Невже ж ви про мене, товаришу, хотіли б забути, як писав геніальний...
ГІ п п ц ь о. Та ніяк отак не мона, дорогий товаришу і приятелю! Невже ж вам ніколи кроку не ступити, щоб...
Входить Д з у н ь о.
Д з у н ь о. Вибачайте, пані! Чи можу вас, папе Рип- цю, попросити?
Помикевичева. А не дайте нам нудьгувати довго, пане Рипцю!..