Unknown полностью

Помикевичева. Галльо, галльо! 33-33, готель «Під тризубом». Не виїхав ще випадково отець Румега? Так, попросіть його! (Пауза.) Ви, отче? Тут Помикеви­чева. Добрий день! Не могли б ви зайти до мене? Авжеж, тільки до мене, отче. Можете лишень виграти на цьому, отче! Помикевичева говорить, отче!.. Ні, з чоловіком не зустрінетесь! Зараз. Це буде найкраще, отче! До побачен­ня, отче! (Дзвонить.)

Входить Варвара.

Варвара. Пані дзвонили?

Помикевичева. Є котрий у кухні?

Варвара. Як же ж ні. Оба плентаються вже яку годину. Пап Пипцьо радить український борщ, а пан Рипцьо...

Помикевичева. Попросіть їх сюди!

Варвара. Якщо вже випили каву... (Варвара ви­ходить.)

За хвилину входить, витираючи хусточкою рот, Рипцьо.

Рипцьо. Пані добродійці цілую ручки!

Помикевичева. Тільки без гримас, пане Рипцю. Ви ж знаєте — між нами нічого не було.

Рипцьо. Так, пані добродійко, між нами нічого не було. Те саме я сказав сьогодні Пипцеві.

Помикевичева. Отож не забудьте! А тепер маю до вас прохання.

Рипцьо. Вибачте, пані, я на смерть забув — про кокоса...

Помикевичева. Пане Рипцю, не кокоса я в вас хотіла. Ви згадували вчора рано про якусь знимку, не­правда?

Рипцьо. Про знимку? Так... не пригадую собі.

Помикевичева. Я б хотіла її в руках мати...

Рипцьо. Я нічого тут не вдію, пані добродійко.

Помикевичева. Немає її в вас, коханий Рипцю?

Рипцьо. Нема її в мене, папі добродійко!

Вбігає, втираючи хусточкою рот, П и п ц ь о.

Помикевичева. Тоді прийдеться її попросити в Пипця...

Р и п ц ь о. Ах, знимка. А я й забув про неї на смерть, пані добродійко. (Дає Помикевичевій знимку.)

П и п ц ь о. Добрий день, дорога товаришко і приятель­ко! Як же вам спалося сьогодні?

Помикевичева. Чудово! Усю ніч мріяла про де­кого, пане Пипцю!

П и п ц ь о. Чудесно! А я вам за те й кокосика приніс. Після моркви у ньому поживності найбільше. Помикевичева. Ви гарна людина.

П и п ц ь о. Це саме мені сказав прокуратор, коли я, бувало, страждав у в’язниці.

Р и п ц ь о. Гм... гм...

Пипцьо. Що значить оте ваше «гм, гм!», дорогий товаришу і приятелю? Ніяк вам кроку не ступити, щоб...

Помикевичева. Панове, будете мені потрібні за хвилину.

Пипцьо та Рипцьо мірять себе зором.

Поки що прошу у суміжну кімнату. Хай Варвара подасть валі спіданок, а за кілька хвилин я панів покличу.

Рипцьо виходить.

Пипцьо(таємно). Між нами нічого не було, това­ришко Мілено. Те саліе я сказав сьогодні Рипцеві... (Ви­бігає в їдальню.)

Помикевичева(оглядає знимку і кличе крізь двері). Панно Лесю! Попрошу вас на хвилину!

Входить Леся.

Вашого нареченого нема в канцелярії?

Леся. Вийшов що лиш, пані.

Помикевичева. Значить, у вас знайдеться хви­линка часу. Принесіть папір, перо і чорнило.

Леся приносить.