Unknown полностью

П о м н к е в п ч. Хе-хе-хе-хе! (Дзвонить.) Старенька Варваро!

Входить Варвара.

Л ти не забудь, старенька, і щоб мені раненько післязавт­ра разом з кавою газета була. Отак гарненько вигладиш її, під булочку покладеш і тоді щойно легенько мепе збу­диш. Ну, не згодна, старенька? що? хе-хе-хе!

Варвара. Як же ж мені забути, коли щодня разів двадцять нагадуєте. Не забуду, пане.

Помикевп ч. Тож не забудь, старенька чарівнице. Хе-хе-хе!

Варвара стоїть — не рухається.

Чого ж ти стоїш? Йди в кухню свою, Варваро!

Варвара швидко виходить.

Помикевичева. Невже ви таким чином хочете мене зацікавити своєю особою?

П о м и к е в и ч. Хе-хе-хе! Зацікавити! Хе-хе-хе!

Помикевичева. Меценасе! Як бачу, ви задумали змінити свою професію, та водночас забули, що цирки вже не в моді!..

П о м и к е в и ч. Я, Мілено, дійсно беру нову професію! І дуже, скажу тобі, но-ч-ч-чесну професію. Я — перший в родині Помикевичів!

Помикевичева. Не знаю, яка з відомих мені професій була б відповідна для найвизначнішого з роду Помикевичів...

Помикевич. В такому разі ти повинна подумати щонайменше — про мандат посольський, Мілено...

Помикевичева. Як і завжди — несмачний дотеп, меценасе.

Помикевич. А якщо і не дотеп? Якщо і правдиві- сіпька правда це, найдорожча Мілено...

Помикевичева. Що саме таке?

Помикевич. Мій посольський мандат, найдорожча Мілено.

Помикевичева. Бачу, від вас можна про не одпе довідатись...

Помикевич. Ще більше довідаєшся з післязавт­рашніх газет, Мілено!..

Пауза.

Помикевичева. Іншими словами...

Помикевич. У післязавтрашній пресі отець Руме- га повідомить загал, ш-ч-чо з огляду на погане здоров’я зрікається посольського мандата. Таким чином, мандат автоматично переходить... е... е...

Помикевичева. На тебе?..

Помикевич. На мою особу, Мілено! (Пауза.) Ду­маю, що ти ніч-ч-чо не матимеш проти цього, Мілено...

Помикевичева. З цієї нагоди вибачаю тобі, що я досі нічого не знала про те, Ахіле...

Помикевич(іронічно). Даруй, великодушна Мі­лено!!

Помииевичева. Сподіваюся, пе забудеш, Ахіле, про нові візитівки.

Помикеви ч. На пєргаментовому папері, Мілено. А тепер до фотографа побіжу, щоб у всіх газетах рівно­часно...

Входить Дзупьо.

Помииевичева. До фотографа... А ти, Ахіле, но сказав, була б одразу краватку зав’язала! (Йде в’язати краватку.)

Д з у н ь о. Я не перешкодив?

П о м и к е в и ч. Про це, пане товаришу, в моєї жіноч­ки спитайте! Що, Міленочко? Хе-хе-хе!

Помииевичева. Спокійно, Ахіле, Й не звертай уваги на дурниці. Бачиш, краватку в’яжу.

Д з у н ь о. Це, здається, таке небуденне явище, що й на цей раз мені не прийшло на думку застукати у двері.