М а к с. Штама, зецер Не було тут моєї Франки?
К і н а ш. Не заходила, Максе, сьогодні.
М а к с. І понесло ж її в самий обід кудись, хоч колодку гризи! А, кардиналику! Як здоров’я? Давно вже не платив тобі пива.
Бучило. Не маю грошей, мій коханий.
М а к с. А що? Чув — кіоск відібрали.
Бучило. Відібрали, коханий. Продавав «Сєль-роба» * без білих плям, повне, не скорочене видання, і відібрали ваші.
М а к с. Кардиналику! Порожнє місце дам!
К і н а ш. Старий кардинал уже, Макс!
М а к с. Його щастя! А то...
Бучило. А то що?
М а к с. Показав би я тобі «ваших».
Бучило. З привички вихопилось, коханий.
Макс. Відвикай, бра! Відвикай, кардинале, а то біда буде. Не той вже світ настав, вже надто міцно б’ють по голівці!
К і н а ш. Вдарили знов?
Макс. Від першого скорочують платню на 25 %.
К і п а ш. Оголосили вже?
Макс. На канцелярії повідомлення вивісили. Братія зубами скрегоче, а Белюх мов під землю провалився, навіть до роботи сьогодні не з’являвся. Переказувала пані Белюхова, що її пан ревматизмом захворів небезпечно.
Бучило. Зробите страйк, і директор в одну мить вилікує «товариша» Белюха. Зараз на ноги стане, коханий.
Макс. Не поможе, діду! Щоб і здохли вони — не поможе. Тепер уже все піде на страйк, навіть і ті, навіть і пепееси * затабачеиі. Це вже, братики, край!
К і п а ш. Страйк — велика річ.
Макс.Здобудемось — холера на них, здобудемось.
К і и а ш. Здобудемось, Максе.
Бучило. Страйк — велика річ.
К і и а ш. Рутковського, Максе, сьогодні ніччю забрали.
Бучило.І Плевгана, і Висоцького, і Єнджика.
Макс. Я чув про це. Сказав — не поможе. Хай сто Белюхів і двісті поліцаїв — усіх зломимо, як Фризя- пепееса.
Бучило. Це було під шинком у Вигоді.
Пауза.
К і п а ш. Комітет треба, Максе.
Макс.І комітет зробимо. Поговорити б з вами про те, зецере.
К і н а ш. Сьогодні ще мусимо поговорити, Максе.
Макс.Сюди! Щоб тебе! Уже хіба набалакалась!.. У кишках, Франко, гурчить!
У вікпі задихана Франка.
Франка. Добрий день! Максе, я розмовляла з Зі- лаєвою тещею. Вона переказувала, що Зілай грозився тобі. Каже: сам Гросфельд із Белюхом робитимуть страйк, а якщо псуватимеш зі своїми роботу, під сьоме ребро загляне.
М а к с. Го-го-го! Ніяк Зілайчик тебе забути не може. Ну, гарно. Ти йому колись гарбуза дала, а я он яку диньку йому підпесу!
Франка. Ой Максе!
Макс.Ну, годі! Що ще?
Франка. Каже: тих п’ятьох замкнули і спокій на тартаку мусить бути, а решту пильнуватимуть пепееси. Ага! Була б забула, Максе! На післязавтра віче скликають, вже палкарів замовили!
Пауза.
М а к с. Фіть! Поговоримо, зецере, довше сьогодні, їсти, Франко, бо всі чорти мене беруть. Адьє, старий!