Unknown полностью

Петерсон.По-перше, я не розумію, чому ви рап­том відмовляєтесь провести свято в Швейцарії. Як вам відомо, ціни на годинники в Берліні все ще йдуть угору, адже ж гроші потрібні не тільки мені. (Показує рукою батареї пляшок.) Вас бентежить присутність нареченої? Можете поїхати разом з нею: вона буде з цього тільки радіти.

Б е н т л і. Радіти? З чого? З того, що її Едвін, колиш- пя слава, гордість і падія міста Нью-Блекгерста, перетво­рився на дрібного спекулянта?

Петерсон.До всіх чортів! Вона ж повинна зро­зуміти, що в цьому баварському містечку не торгують акціями металургійних підприємств.

Б е н т л і. Вона повинна... а коли ж ви, нарешті, зро­зумієте, майоре, що, крім нас, є ще люди іншої мораль­ної породи?

Петерсон.Ага! Ви хочете сказати, що до тієї ін­шої породи належить міс Фансі? Так?

Б е н т л і. Так.

Петерсон.Я саме цього й боявся.

Б е и т л і (ліниво підводиться і розмовляє вже сидя­чи). Говоріть ясніше.

Петерсон.Присутність міс Фансі в цьому місті небажана. Принаймні у пайближчі дні.

Б е н т л і. Тому, що вона моя наречена?

Петерсон.Ні, тому, що вона журналістка і до того ж як я встиг помітити, журналістка, що не має до­статнього життєвого досвіду і...

Б е н т л і. Цікаво. Ну?..

Петерсон....і розуміє свою професію занадто спро­щено. Звичайно, військова газета не надрукує нічого зайвого. Але є ще червона преса: ця лише того й че­кає, щоб зробити нас героями скандалу. До того ж са­ма поява вашої нареченої в ролі ангела-охоронця під­німе сум’ятню у вже і без того неспокійних головах чер­воних «ді-пі». (Із зростаючим гнівом.) Тим-то їдьте з нею куди завгодно: до Швейцарії, Парижа, Копенгаге­на. Я можу вам дати десять днів відпустки, позичу гроші на дорогу, до Франкфурта доїдете моїм «Адмі­ралом». Я зроблю все, щоб тільки здихатися зайвих свідків.

Бентлі(спокійно). Як вам не соромно, майоре! Так панічно боятися маленької дівчинки...

Петерсон.Киньте! Я добре знаю цю суміш жіно­чої екзальтації з упертістю підлітка. Коли така надихає­ться червоними доктринами, то починає кар’єру з того, що злигується з першим-ліпшим плечистим негром і...

Бентлі(скочив з ліжка як ошпарений). Моя Нор­ма і негр? Ви або з’їхали з глузду, майоре, або (схопив Петерсона за груди)... забули, що за таку образу роз­плачуються інколи кров’ю!

Петерсон(повільним рухом руки відштовхує лей­тенанта). Ви маєте рацію. Пробачте! Я не хотів образи­ти міс Фансі. (З іронією.) До речі, я й не знав, що ви аж так полум’яно любите свою наречену.