Unknown полностью

Норма. Я не про це тебе питаю, Едвіне!

Пауза.

Бентлі(витягується в струнку). Наказуй, Нормо! Я на все готов.

Норма. Це... не романтична поза?

Бентлі. Романтична? Напевне... Поза? Ні в якому разі. Тепер все залежить від тебе, Нормо. Якщо ти зу­мієш воскресити колишнього Едвіпа Бентлі — хвала тобі!

Норма(явно схвильована, підходить до Анни й платить за пиво, потім стискав їй руку). Повірте слову американки, міс Робчук: ми — ваші друзі і будемо ними до кінця, як були ними під час війни, бо з вами — правда.

А н н а. Я вірю вам, леді.

Норма. Що б там не було, що б не чекало вас і... нас, ми будемо з вами, друзі. Повторіть ці слова вашому другові. Мері крістмас, міс Робчук.

Анна.Зичу добра вам, леді.

Входить Андрій.

А ось і він!

Норма(підходить до Андрія). Мері крістмас, містер Макаров. (Подає йому руку.)

Бентлі дивиться на годинник.

Ось вам моя рука. На її допомогу ви можете розрахову­вати завжди і скрізь. Будьте щасливі!

Андрій. Будьте щасливі, хороша дівчино!..

Норма й Бентлі виходять.

(Кивнув головою їм услід.) Відважна! Ще не обсмалила крилець.

А и и а. Андрію! Годину тому приходив сюди Дуда, просив переказати, щоб ти не почував у таборі. Був об­шук. Навіть солому з твого сінника витрусили. Війсь­кова поліція заарештувала Климюка і Бопдаренка. Кажуть, знайшли у них старі радянські газети.

А н д р і й. Ну що ж! Це значить — пам треба поспі­шати.

Анна.Дуда вважає, що воші шукали списку.

Андрій. Це факт.

Анна.Ти повинен подумати про ночівлю, Апдрію.

Андрій. Я вже подумав. Ночуватиму в знайомого німця-антифашиста. Він працює в американців шофе­ром. Обіцяв підвезти мене до найближчої залізничної станції. Тут сідати на поїзд було б недоречно.

А н н а. Список все ще в тебе?

Андрій. Аякже!..

А н н а. Тебе можуть на вулиці перестріти і обшукати. Краще лиши його до ранку в мене. Я його добре сховаю, а в разі чогось — зумію знищити. На світанку під’їдеш машиною до рогу вулиці, постукаєш тричі в моє вікно, тоді я підійду тихенько до брами і передам тобі папери...

А н д р і й. А ти певна, що тебе залишать сьогодні у спокої?

.Анна.Я сказала тобі вже: вони не знайдуть нічого. На вулиці ти не встигнеш знищити папери.

Андрій(після короткого вагання виймає конверт, кладе його на стіл і прикриває долонею). Сховай, шви­денько!

Anna ховає копверт до торбпнкп.

А тепер прощавай, мені далеко йти.

А н н а. Йди, милий!.. Про мене не турбуйся. Я зумію постояти і за себе, і — за всіх нас.

А н д р і й. Стережись, Анно, особливо Бєліна. Цей гітлерівський бургомістр і наглядач з заводу Шайблера чомусь мені з голови не виходить.