Unknown полностью

Петерсон.Ваше каяття зворушує мене, міс Фансі! Значить, ми з вами знайшли нарешті спільну мову...

Норм а. Ви помиляєтесь, майоре. Тільки тепер я зро­зуміла, що ми з вами спільної мови не знайдемо ніколи.

Петерсон.Міс Фансі! Ай-ай-ай! Невже ж ви все ще перебуваєте в полоні ваших «принципів»?

Норм а. Так, майоре, і тому раджу вам не розрахову­вати на те, що ви побачите коли-небудь моє прізвище в списку сфабрикованих вами ренегатів.

Дзвінок телефону.

Петерсон.Ага!.. Так... Браво, лейтенанте! (Поклав трубку.) І що ви думаєте робити?

Норма. Те саме, що робила досі.

Петерс о ц. Рятувати Макарова? Би не врятуєте його.

Н о р м а. Я вірю, що врятую його. А якщо не вдасться, тоді я... займу його місце.

Петерсон.Ну, міс!.. Тоді вас попросять покинути цей континент найближчим теплоходом.

Норма. Нічого не вийде з цього. Європейський урок я зумію використати також і в Америці. Ви відкрили мені очі, тепер закрити їх у мене зможе тільки смерть.

Петерсон.Ну, що ж! Робіть як знаєте. Одверто кажучи, мене не обходить, як ви будете вести себе за океаном. Там — не моє господарство. Але поки ви тут, вам буде дозволено робити лише те, що не протирічить нашим інтересам.

Н о р м а. Це все?

Петерсон.Ні, не все. В мене є ще до вас невеличка просьба.

II о р м а. Просьба? В ваших устах, містер Петерсон, навіть просьба звучить як наказ.

Петерсон.Якщо ви сприймете її як наказ, то тим краще. В вашому розпорядженні, міс, є папери, зміст яких пас вельми цікавить.

Норм а. Папери?..

Петерсон.Я маю на думці складений Макаровим список «ді-пі», адресований до радянської місії в Мюн­хені.

Норма(явно збентежена). Це вам хто сказав? Беитлі?

Петерсон.Лейтенант Бентлі, міс. Кілька хвилин тому він передав мені цю приємну новину по телефону. Бачите, який переворот у душі людини може вчинити ки­нутий вчасно натяк...

Норма. О так! Ви справжній чудодій, майоре. В одну мить ви зняли з моїх очей полуду, і я побачила, що мій принц — не принц.

Петерсон.Ні, цього наміру я не мав. Я хотів лише зайвий раз показати, що й вам лишається одне тільки: підкоритись закопай наших джупглів, як красномовно ска­зав би лейтенант Бентлі.

Норма. ...і видати вам список, так?

Петерсон.Цілком слушно, міс, це нам полегшить боротьбу з елементами анархії й допоможе ліквідувати

вогнище зарази, поки вона не перекинулась до сусідніх таборів.

Норма. Ні, майоре, я не буду вашим спільником у цій брудній і — нічого гріха таїти — кривавій афері. Списку я вам не видам.

Петерсон.Що ж ви, в такому разі, думаєте з ним зробити?