Слова його падали на хороший грунт. Та прийшла весна, і гадюками поповзли по селу виссапі з юдиного пальця чутки. Класовий ворог діяв день і піч. Люди захитались, а захитавшись — прогавили дорогий весняний час. Зигмунд Флямер ходив по полях, чорніший від ночі.
Якось у червпі він пішов у Містки*, де з весни вже існував колгосп. Повернувся звідтіля схвильований.
— Людп,— сказав він,— клянуся вам здоров’ям моєї дитини, що восени містчапи матимуть повні комори хліба. Ставок у них всього один, а рпби розвели... радосте моя, до 100 тисяч карбованців прибутку буде в них від самої риби. А в нас же, в нас... подумайте тільки па розум — ставків 35 гектарів, коропи, лини! Понад 180 гектарів орної землі до того. От було б життя, якого па цій нашій землі як світ світом не бувало!..
Схвилювався народ, заметушився і — то одинцем, то вдвох, то втрьох тишком-нишком пішли колишні батраки оглядати містківське колективне господарство. А за два тижні в Ставчапах організовано колгосп.
Жали вже разом, колективно. Котрогось дня після жнив на оброшинській дорозі * раптом щось запахкало синім димком, заторохтіло — і на колгоспний лан в’їхав перший трактор, а на ньому веселий тракторист Іван Тертичний.
Тепер зима. Тракторист Тертичний пішов в армію, але його місце займе весною молоденький Флямерів шурин — Август. В бараках б’ється сьогодні серце села. Тут штаб, де складаються плани весняної кампанії, тут приймаються заяви про вступ до колгоспу. Закінчують ремонт машин і знаряддя, незабаром почнуть будувати кузню, а майстер Дюба урухомить цегельний завод. В ставках дрімає під кригою мільга. Весною вона заворушиться, попливе й почне рости на славу і багатство колгоспу імені Маршала Ворошилова.
Молоденька колгоспниця Марія Солом’яна одержала з далекого Лсніпакапа листа від веселого тракториста:
«Храни пам’ять про мене, Марусю, і не забувай ніколи!
Твій Іван».
Дівчина сіла за стіл і, старанно виводячи літери, написала відповідь:
«Храню пам’ять про Тебе я і весь паш колектив. Ти ж бо це і мені, і людям пашим привіз на машині — на тракторі таке просте і таке велике людське щастя.
Твоя Марія».
с. Ставчапи,
колгосп ім. Ворошилова.
КІЛЬКА СЛІВ ЧИТАЧЕВІ
Велетенські соціально-політичні зрушення останніх 15 років, що виявляються скрізь, знайшли в нашій країні теж свій своєрідний вияв. На західноукраїнських землях бурхливо кипить все гостріша й активніша класово-політична боротьба.
Ця боротьба неминуче позначається й на всіх ділянках громадсько-культурного життя — освіті, науці, літературі та мистецтві.