В таких умовах вчився Лев Кушко, студент нелегального українського політехнічного інституту (на існування легального шляхетська влада не дозволяла). Вчився наполегливо, хоч знав, що лютий ворог кінець кінцем зробить своє і що не бачити йому диплома інженера. Гірке почуття кривди росло в серці юнака, сповнюючи його безмежною ненавистю до тих, що своїм ремеслом зробили гноблення його народу. Водночас він знав, що блукав помацки, як і багато інших його товаришів.
Переворот у житті юнака вчинила невеличка книжечка, що звалася «Маніфест Комуністичної партії». Прочитав її раз, потім вдруге і втретє...
Далі читав інші твори Маркса, Енгельса, Леніна, Бебеля, Плеханова. Світогляд студента кристалізувався в систему, що освітлювала думки, а серце сповнювала любов’ю до трудящого людства. Лев Кушко знайшов свій шлях.
Скоро українські вищі школи були ліквідовані владою, і Куткові тільки з великими труднощами вдалося поступити у польський політехнічний інститут. Заробляв на прожиток уроками, і праця на голодному хлібі поступово з’їдала його здоров’я. Коли через 8 років він став інженером, повернувся до рідного Перемишля. На порозі його привітала тільки мати — два молодші брати сиділи в той час у тюрмі за революційну діяльність.
Довго шукав молодий інженер хліба, поки пощастило йому одержати роботу при будівництві водного колектора. Кушко допомагає робітникам організувати опір проти ненаситних підприємців, в усіх конфліктах, що виникають, він сміливо виступає на боці пролетарів. Робота була сезонна, і робітники восени йшли додому, щоб впроголодь чекати весняного сонця. Чекав його й інженер, та чекав даремно: весною сказали, що для нього тут роботи більше немає і не буде.
Після одного року безробіття інженер мандрує до корінної Польщі. Скитаючись від міста до міста, як і тисячі, як і десятки тисяч безробітних усіх категорій, він вряди- годи дістає тимчасову працю, незмінно лишаючись вірним собі і справі класу, який на одній шостій частині земної кулі переможно здійснював основні тезиси «Комуністичного Маніфесту».