- Ти сідай поряд. Їсти хочеш? - потиснувшись запитав один із близнюків, та не чикаючи моєї відповіді махнув рукою привертаючи увагу однієї з подавальниць. Самостійно зробивши замовлення він знову звернувся до мене: - так що ти дізналася?
- Що дізналася? Навіть не знаю, чи буде воно вам корисним.
- Ти говори, а ми вирішимо.
Я і розповіла, як прошвендяла пів дня по базару, а як швидко і дешево добратися до Маг-Рівіка, так не надумала. Проте отримала пропозицію їхати, з як виявилося уже сформованою компанією, до Мілет-Дуна в пошуках пригод та заробітку.
Довелося їх засмутити тим, що без диплома я не маг, а потенційна загроза. Та ще і магією навіть уявлення не маю як користуватися. Засмутилися хлопці сильно. Вони вважали, що мало не з першого дня на них чекають пригоди. Посидівши для пристойності до півночі, попрощавшись, та разом з Лавеною пішли спати. Завтра чекав на новий день, з тими самими питаннями: “Як дістатися до Маг-Рівіка?” та “Як зекономити гроші?”.
Я знову прокинулась на світанку. Цього разу цьому сприяв спів півня під вікном.
Вставати поки не хотілося, того я лежала в ліжку, коли мене відвідала ідея, як дістатися до Маг-Рівіка. По-справжньому ранок вечора мудріший. Караван купців. Слова Галеона про спільну подорож до Мілет-Дуна привели мене до цієї думки. Охоронець з мене звичайно нікчемний, але пасажир цілком прийнятний.
Розбудити сусідку вдалося з другого разу, вмивши ту снігом. Заливати постіль водою було шкода.
Дівчина прокинулась одразу й навіть не обурилася. Поки вона зівала, я виклала свій план.
- Треба про це Галеону розповісти. І бажано зараз.
- Хочеш, щоб я його розбудила?
- Так. Повір, він не розсердиться. Ми ще вчора про це говорили, що сьогодні потрібно раніше встати.
- Ну добре. Я пішла, а ти продовжуй збиратися. І не засни знову.
Напівельфійка погоджуючись кивнула головою, та почала розчісувати довге, чорне волосся.
На диво Галеон швидко відкрив двері, хоча і позіхав у весь рот. Я на хвилинку зам'ялася, бо на ньому були лише штани, а голий торс прикрашали бугристі м'язи. Ледь стрималась, щоб його не торкнутися.
- Доброго ранку, - згадавши за чим прийшла, привіталася я. - Ми з Лавеною їдемо шукати караван, та подумали що вам це також буде цікаво.
- Буде. Заходь. Розповідай, - коротко командував брюнет, пропускаючи мене в середину.
В кімнаті в якій він мешкав сам, стояв запах сторонньої жінки, особливо відчувався від постільної білизни, однієї з подавальниць. Спритний який.
- Так що там в тебе? - знов привернув до себе увагу.
- Я коли вчора була на базарі, то чула про купців та їх каравани, що постійно мандрують від одного міста до іншого по Шляхам. Того і припустила, що з ними можна дістатися потрібного міста.
- Це діло, - похвалив Галеон й з зухвалою посмішкою спостерігав як я морщусь від запаху. - Ревнуєш?
- Кого? - не одразу зрозуміла на що натякав здоровань, і вже не втримавшись дзвінко чхнула.
- Тобі сьогодні потрібно ще зайти в аптеку перевертнів, за носовою маззю, що знижує нюх.
- А така існує?
- Так. Алкід з Кріоном теж за нею сьогодні ідуть. Кажуть навколишні запахи їх з розуму зводять.
- Є таке. Останніх розбудиш сам, а я за Лавеною. Чекаємо вас внизу.
- Впевнена, що нам потрібно так зрання кудись іди? Може проведемо час з більшою користю?
На непристойний натяк не образилась. Я відчувала, що хлопець по дружньому наді мною кепкує, особливо після того, як я довго роздивлялася його голий торс, а потім ще відчула запах жінки.
- Згодна, - вирішила підіграти. - Тільки змий спочатку цей гидкий запах.
- Лазні тут немає.
- Але є криниця.
- Якось іншим разом, - хлопець ледь помітно здригнувся від перспективи митися в крижаній воді на морозі.
- Домовилися. А зараз я піду повторно будити нашу співачку.
***
Сніданок сьогодні був не такий шикарний, як вчора. Пшенична каша, відбивна з баранини та сірий хліб. Після цього ми попрямували до південних воріт, де збиралися торговельні каравани на різні напрямки.
До воріт дісталися не швидко, вони були розташовані на іншому кінці міста. Але майже одразу знайшла відповідного торговця, який днями висувався аж до самого Ейсшора, що був розташований на заході материка.
- Зараз с тебе два асімма, за бронювання. А потім будеш платити вперед за кожен перехід. Так дивись і дістанешся самого Норгерда. Якщо не змерзнеш по дорозі, - окинувши мене поглядом, кинув невисокий, пухкий торговець, а стоявши поблизу охоронці зло розсміялися. - І ще. В тебе кінь є? Чи хоча б кульгавий віслюк?
- Ні того, ні іншого, - чесно відповіла я, з жахом представляючи себе верхи. Ми щойно закінчили обговорювати фінансове питання і тут на тобі.
- Місце на санях дорожче. Тож вирішуй сама. Або вверх на коні, або на тюках.
- У мене є час подумати?
- Є. Але в день відправлення місць може вже не бути. Й підеш пішки.
- Я спробую дати відповідь заздалегідь, - пообіцяла я, і пішла шукати своїх знайомих.
Вони теж знайшли собі відповідний караван, і також встало питання з приводу коней.
- Джед, охоронець зі з'їзду, порадив одну конюшню. От зараз до неї й навідаємося, - запропонував Галеон.