Я дуже люблю свого 42-річного зятя. Він мені як син. Зять часто грає в онлайн – гру «Танки». Завжди виходить переможцем та палить ворогів у бойових машинах. Не знаю чи зять говорить правду про хабар, бо поза очі називаю його Барон Мюнхгаузен, але диванний танкіст по секрету розповідає знайомим, що за 7 тисяч доларів отримав дозвіл на виїзд з України у найскрутніший для нашої держави час, коли російські окупанти вже були біля його рідного Києва. Під час повномасштабного вторгнення російської федерації в Україну багато здорових чоловіків за хабарі, начебто, через стан здоров’я чи з інших правдоподібних причин, втекли з рідної країни. Побоялися захищати Батьківщину. Нині багато з них, як і мій зять, дуже хочуть повернутися. Чекають закінчення війни та гарантій від української влади, що їм не буде ніяких покарань. За даними медіа з України від початку повномасштабного вторгнення втекло не менше 650 тисяч чоловіків призовного віку, але думаю, що виїхало набагато більше. Нині зять, моя донька, мій внук, моя дружина і я (дід няньчить онука, а бабуся готує їсти) вже 3 роки перебуваємо в Канаді згідно з програмою CUAET з допомоги українцям під час війни.Ми дуже вдячні за програму CUAET канадському народу й уряду Канади, який під час повномасштабного вторгнення ще й передав Україні кілька мільярдів доларів допомоги.
Ми з дружиною, немічні пенсіонери, і коли почалася війна, то не збиралися виїздити за кордон, але наша вагітна донька після того, як побачила звірства російських військових, попросила нас поїхати з нею спочатку до Польщі, а потім за категоричним наполяганням зятя - до Канади. У Польщі донька місяць знаходилася в лікарні та ледь не втратила дитину. Ми всі скучили за Україною і вже не дочекаємося, коли зможемо побачити Київ. Я з дружиною давно просимо дочку повертатися в Україну та вона благає нас потерпіти та поїхати разом з нею. Донька хвилюється за нашу безпеку і безпеку свого сина та затягує з поверненням до Києва. Дочка відтягує наш від’їзд в Україну, а ситуація з утриманням нашої сім’ї в Канаді поступово перетворюється на все гіршу й гіршу та невдовзі може стати катастрофічною.
Я і моя дружина в розпачі та хочемо швидше тікати з Канади в Україну. Опускаємося все нижче, аж, самому цікаво чим усе скінчиться. Хоч буде що писати про наше життя в Канаді! Живемо не лише на гроші, які з великими зусиллями заробляє бідолашний зять, а й на заощадження мами зятя і доньки. Заощадження невдовзі закінчаться і заробітків мужнього зятя не вистачить на оренду житла для 5 людей. Якщо за мінімальні зарплати збираєтеся утримувати в Канаді таку немаленьку сім’ю, як наша, то потрібно, щоб трудилося 2 члени родини, а то й ще й третій. Якщо в Канаді в сім’ї працює лише одна людина та отримує середню зарплату, то зароблених грошей не вистачає або притик. Щоб вижити в Канаді, потрібно або самому тяжко працювати, або сісти на шию «робочій конячці», яка буде вас утримувати. У Канаді мене та мою дружину, як і інших українців похилого віку, які вже не в змозі працювати, мають взяти на утримання родичі, або таким, як ми, тут нічого робити.
Мене і мою дружину повністю утримують донька, зять та його мама, за що ми їм дуже вдячні. Я і моя дружина маємо можливість тішитися внуком і бути біля рідної дочки. Це подвиг для зятя, який 3 роки працює на фізичній роботі в Канаді. Зять соромиться виконувати найпримітивнішу роботу підсобника, часом, з гидливістю примудряється виконувати її найгірше за всіх колег і ще з претензіями до власників бізнесу, які дали йому можливість заробляти. Зять ніколи в житті не працював на фізичній роботі, тому використовувати зятя, як чорнороба, то все одно, що мікроскопом забивати гвіздки. Зятю важко слухатися чи бути на побігеньках. Ненавидить, коли йому кажуть, що робити. Правила, рамки, зобов’язання викликають алергію й агресію. Але аби у дітей не було заощаджень і донька пішла працювати, то, думаю, на наступний день зять міг не вийти на роботу, бо мріє, щоб у Канаді було, як і в Києві, де жив майже на повному утриманні дружини та мами й бабусі та був ледь не найкращою людиною, яку знали.
Зять – прекрасна людина, за натурою не злий, але з ним у вас рано чи пізно виникнуть проблеми. Запальний, непередбачуваний, мінливий, легко ображається, схильний до крайнощів. Для нього не існує середини. Через дитячі травми, виховання без батька, застряв у своєму розвитку у підлітковому віці та ніяк не може подорослішати. Через труднощі й неможливості добитися успіху в Канаді псує життя нам, але собі ще більше. Так, він здатен на сміливі вчинки й миттєві рішення, але за них потрібно нести відповідальність, а це не завжди йому під силу.