У Канаді найправильніше поводяться ті, хто прибідняється та приховує свої успіхи й намагається не виділятися, щоб не псувати настрій іншим людям. Так і заведено в Канаді, де місцеві жителі нізащо не зізнаються, що у них є гроші. Якщо зять розповідає про сімейні таємниці всім підряд, кого зустріне, то чому я не можу поділитися своїм болем з читачами? Я розповів про ситуацію в родині на сповіді в церкві, але легше не стало, тож сподіваюся, що коли ще раз чесно та відверто відкрию душу, то таки зніму напругу. Я ухитрився прожити життя так, що ні з ким віч-на-віч не сварився. Коли працював кореспондентом, то вів поєдинки на сторінках газети. Я ні з ким не побився та й мене ще ніхто не відлупцював. Можливо, читачам та й мені самому буде цікава моя сповідь. Аналіз ситуації.
Я дуже люблю свого зятя, бо мріяв мати сина, а Бог послав лише двох доньок. Намагаюся бути зятю батьком, але з того нічого не виходить крім затяжної родинної кризи. Чоловік дочки - яскрава особистість. Великий оригінал і по – своєму унікальна особа. Найгоноровіший і найконфліктніший з усіх, кого знаю в Канаді. Єдиний, хто приїхав з України після повномасштабного вторгнення, і тут так веселить та запалює. У Канаді зять все більше стає відомим, як клоун з України. Зять заслуговує на розповідь про його пригоди за океаном. Ще більше заслуговує на розповідь і Канада. Я в захопленні від Канади. Щасливий та вдячний уряду цієї країни й чоловіку доньки, що надали можливість на власні очі побачити й відчути життя за океаном.
Мені до пенсії вдавалося прожити та пропрацювати в таких умовах, що мої командири не дуже могли мною командувати. Я не звик слухатися, а лише роздавав поради. У Канаді два чоловіки живуть в одній хаті й між ними вічне протистояння за те, хто головний. Класика сімейного жанру! Розповів про своє непорозуміння із зятем колишній колезі, з якою пропрацював понад 30 років. Жіночка знає мене, як облупленого:
-А, за великим рахунком, чим ти відрізняєшся від нього? Часто в чоловіки жінка вибирає того, хто схожий на її батька. Ви обоє вперті й поводитися, як два барани на вузесенькій кладці через річку з малюнка у радянському шкільному Букварі. Хтось із вас має поступитися, бо обидва впадете в стрімкий потік.
Хто ж має поступитися? Я за те, щоб українці захищали Батьківщину, а зять хоче, щоб Україну боронили інші, а після Перемоги повернутися в Київ на все готовеньке. Тягну родину в Україну і зять вважає мене найбільшим злом у Канаді. Я для зятя, як червона ганчірка для бика. Гнів сліпить очі зятю й сліпий зять то бреде, то біжить по Канаді з протягнутою рукою та нічого не бачить, а друзі та знайомі, аж, заливаються зі сміху та заради ще більших веселощів підштовхують дивака до прірви.
Поведінку зятя в Канаді розглядаю, як поведінку дитини, яка в Києві прикидалася дорослою і зрілою. Як і підлітки, зять не може збоку подивитися на себе та послухати свою мову. Чоловік доньки в Канаді нагадує героя голлівудського фільму «Великий» з кінозіркою Томом Хенксом, в якому збувається бажання 12-літнього хлопчика і прокидається 30-літнім, але продовжує думати та поводитися, як підліток. Фізично дорослий психологічно залишається в дитинстві. Зятю в душі 12 років? Тож сприймаю зятя, як 42-літнього підлітка, який злякався війни та смерті й утік геть світ за очі, а тепер не знає як вибратися з халепи. Так мені набагато легше терпіти всі його витівки. Уже понад 42 років дитинству зятя. Може час дорослішати? Чоловіку доньки завжди буде 12 років? Не дорослішати - особливість його характеру.
Зять хоче позбутися мене і моєї дружини, як свідків свого падіння і краху мрій про Канаду. То які проблеми? Купуйте нам з дружиною білети й відправляйте в Україну. Вже набридло терпіти стільки негативу й дитячої агресії від зятя. Ні! Поки що побудьте з нами, поняньчить мого сина й приготуйте мені їсти. Коли зятя звільняє черговий роботодавець і зятю ні на кому зігнати злість, то у гніві, як вередливе дитя, виганяє нас, немічних пенсіонерів, з хати.