Через звичку змалечку конфліктувати з бабусею і мамою зять взагалі не визнає авторитет домашніх, їхні слова для нього ніщо і лише пробуджують у ньому бажання все зробити їм на зло за давні дитячі образи. Проте, майже будь – хто зі сторонніх людей відразу стає для нього непохитним авторитетом і може маніпулювати ним та вити мотузки з нього. Зятя накручує проти мене з дружиною та підливає масла у вогонь і його найкращий друг дитинства. Зять жив з ним у Києві в одному дворику багатоквартирки. Друг давно проживає в Канаді. Дуже приємний і симпатичний, трохи заїкається, руки по – дитячому складає на животі, якийсь розгублений, не знає, як догодити та сказати щось гарне співрозмовнику, схожий на симпатичного благородного милого скромного злодія Юрія Дєточкіна у виконанні геніального актора Інокентія Смоктуновського з радянської комедії «Стережись автомобіля». Мені друг дитинства зятя сподобався найбільше за всіх, кого я до цього зустрічав у Канаді.
У мене очі на лоб полізли, коли зять почав розповідати, що друг дитинства до 40 років не працював ні дня, приймав наркотики, займався криміналом. Нині друг дістає свою матір, ображається і не говорить з нею, бо поставив їй ультиматум, щоб продала квартиру в Києві та всі гроші віддала йому. Мудра жінка вже кілька десятиліть живе в Канаді, має канадський паспорт, але не впевнена чи не доведеться їй на старості повертатися в Україну й дивується розмовам друзів дитинства:
-Тобі потрібно отримувати російський паспорт!
Не знаю, що думає зять про російський паспорт, але та лавочка за кордоном теж закрилася: посольства російської федерації припинили роздачу російських паспортів тим, хто, як і зять, народився в Радянському Союзі. Нині потрібно їхати в росію, щоб отримати «серпастий і молоткастий». Хоча зараз паспорт не такий яскраво - червоний, як за часів СРСР та без серпа і молота, а з двоголовим орлом і темно – червоний, можливо, від сорому за постійні колоніальні війни чи від трауру за тими, хто загинув на цих бійнях. От тільки я чомусь думаю, що разом з паспортом такі, як зять, отримають і привітання з врученням їм повістки на війну в Україну.
Між друзями – ровесниками й великими хвальками - ще змалечку йде нескінченне змагання хто з них крутіший і краще вміє влаштуватися в житті. Друг дитинства заради підняття власного престижу не жалів яскравих фарб, змальовуючи життя в Канаді. Розповів зятю різних казок про чарівне і легке життя в Канаді. Зятю ліньки було скористатися Інтернетом і все з’ясувати про цю країну, тому і повірив брехуну. Щоб зять не отримав чогось більше за нього, найкращий друг заради приколу майстерно відмовив зятя від того, щоб наша родина залишалася в Європі і отримувала матеріальну допомогу та пенсії. Переконав, що у зятя з його неймовірними здібностями все легко складеться в Канаді. Та зять з подачі кращого друга й не сумнівався у своєму успіху і великому майбутньому в Канаді. Нині їх дитяча гра в Канаду вже перетворилася не дуже зрозуміло на що й обом важко тут жити. Самі розуміють, що у них нічого не виходить, але не знають що робити й пливуть за течією.
Друг, у якого теж дуже скромні досягнення в Канаді, все ж таки має канадський паспорт і канадський диплом з ремонту медичної техніки. Працює за спеціальністю, буває у відрядженнях по Канаді й навіть США. Впевненіше стоїть на ногах. Дуже заздрить зятю, який завжди нагодований. Моя дружина, професійний дипломований кулінар, смачно готує. Дружина друга з двома маленькими дітьми, майже не готує: їдять, в основному, в сухом’ятку, консерви, піцу. Накручений кращим другом проти нас, батьків дружини, зять приходить ввечері з роботи повний сил. Якщо енергія з нього так і б’є фонтаном після основної роботи. Може варто подумати про якийсь додатковий підробіток? Ні! До глибокої ночі тріпає усім нерви, а зранку злий сідає за кермо і їде на роботу, а ми хрестимо його вслід, щоб у такому знервованому стані не потрапив в аварію.