Зять почав строїти плани організувати власний бізнес, в якому мало що петрає і зайнявся агітацією свого колеги, щоб той кинув роботу і пішов до нього найманим співробітником. Такою пропозицією зять теж налякав сім’ю свого колеги, який швидко заспокоїв своїх, бо розумів, що зять, коли й далі так себе буде поводити (не вчитиметься і не плануватиме; пливтиме за течією без дисципліни й відповідальності; з усіма конфліктуватиме; не заводитиме зв’язків з серйозними успішними людьми, а спілкуватиметься лише з невдахами та тими, хто нічим не може допомогти), то як бізнесмен не здатен буде заробити й долара в Канаді.
Зять працював у будівельній бригаді, хазяїн якої допомагав здоровим простакам – українцям приїздити до Канади. За невеликі гроші українці працюють на важких роботах, які не хочуть виконувати канадці. Зять загорівся ідеєю й собі створити таку бригаду. Без ніякої не те що будівельної освіти, а навіть елементарних знань у цій галузі, без зв’язків з великими місцевими компаніями, без долара грошей, без інструментів та необхідної техніки, яких потребує такий складний проєкт, без ніяких планів. Почав телефонувати тим своїм знайомим, яких вважав найдурнішими. Розповідав їм про великі гроші, які вони можуть заробити під його керівництвом у будівельній сфері в Канаді.
Ми, перелякані члени сім’ї майбутнього будівельного магната, з острахом дослухалися до телефонних розмов зятя. Він вирішив розмістити членів своєї майбутньої бригади у підвалі будинку, який ми орендували. Те що на весь будинок одна плита, один кухонний стіл, один унітаз, один душ та одна мийка, якими всі ми користуватимемося разом з його підлеглими, а в будинку немовля, то такі дрібниці зятя не турбували. Найбільше моя дружина хвилювалася, щоб зять не викликав у Канаду внука її двоюрідної сестри, який дуже добре до нього відноситься. Коли зять розповідав власникам будинків, що активно запрошує всіх знайомих до Канади, то хазяїни, щоб була причина підняти нам ціну за винаймання житла, намагалися з різних причин якнайчастіше приходити до нас і крадькома скрупульозно оглядали житло, сподіваючись знайти сліди перебування ще якихось людей. Згідно з канадським законодавством власник житла не має права заходити до свого будинку без дозволу тих, кому здав своє житло. Коли ви не отримали такого дозволу від людей, які винаймають житло, то такий дозвіл може дати лише суд. І це стосується всіх без виключення, зокрема, і поліції та комунальників. Ми полегшено зітхнули, коли знайомі зятя не повелися на його агітацію і ввічливо послали якомога далі, а наш вождь перемкнувся на наступну божевільну ідею.
Зять зовсім не вміє планувати. Давай йому все і відразу, або побіжить далі. Спочатку говорить і діє, а потім включає голову. Через відсутність планів і дисципліни потрапляє з одної халепи в іншу в Канаді, де всі живуть з калькулятором в голові. Видається, зять ще й вчив приятелів як знущатися з близьких людей. І результати є: від одного через постійні докори пішла громадянська дружина; інший хоче відправити одну свою дитину в Азію на батьківщину матері, бо може не потягти її утримання в Канаді, за що та, певне, зненавидить його до кінця життя; а з якою радістю зять повідомив, що його слабовольний недалекий кум вміє поставити на місце свою дружину, значно розумнішу і мудрішу за чоловіка.
Усі приятелі та друзі швидко зрозуміли, що на відміну від своїх розмов зять починає опускатися і перетворюється на ходячу проблему, то відразу почали тримати його на відстані, бо зрозуміли, що невдовзі проситиме у них гроші в борг під свої сумнівні обіцянки розрахуватися. Так і сталося. Всі друзі – приятелі відмовилися кредитувати його майбутні успіхи. Зять просив кума виступити гарантом його банківського кредиту, але кум сам ледве виплачує іпотеку за будинок і його ще й не викликають на роботу. Коли зять не зможе виплачувати кредит, то банк знайде спосіб здерти гроші з гаранта, у якого є будинок та авто.
Колишній колега по роботі перестав запрошувати зятя на домашні святкування за 200 кілометрів. Останній раз цей колишній організував прекрасне святкування дня народження своєї доньки, на яке попросив зятя привести й мого внука. Зять дуже зрадів, коли перед самим від’їздом на святкування його син заснув. То беріть сонну дитину, доки доїдете, внук проснеться. Ні! Чому? Бо малюк на святкуванні потребуватиме уваги й заважатиме зятю розповідати про свої хуліганські подвиги в Києві й грандіозні досягнення в Канаді? Тож на дитячому святі без дитини був лише зять та моя донька і разом з дітьми їли смаколики та грали в ігри з малятами.