Друг дитинства теж не захотів позичати грошей. Коротше, зять телефонував усім знайомим і всі відмовили. У мене складається враження, що місцеві приятелі зятя вже не дочекаються, коли вже він побіжить в якусь іншу провінцію чи країну за наступними пригодами. Усі приятелі тільки за. І якомога далі, бо з такими краще спілкуватися на відстані. Біжи, друже, біжи! Набрид усім. Показуй далі циркові номери. Хоча, як мені здається, канадцям нуднувато від спокою та стабільності й конфлікти зятя з роботодавцями та близькими людьми – то для них безплатна розвага. Справжнє то лише сім’я, все інше – пусте. Розуміння дружби в Канаді й Україні дуже відрізняється. На зустрічах друзів і знайомих не заведено скаржитися на життя, говорити про роботу. Майже всі в Канаді, коли зустрічаються, то запитують як справи, але це запитання просто підсилює звичайне привітання і надає більшої ввічливості та доброзичливості, бо насправді їх ваше життя не цікавить, адже в кожного своїх проблем і турбот вистачає. Іноді, особливо, телефоном зять серйозно сприймає запитання «як справи» й починає годинами розповідати знайомим канадцям як у нього все погано і йому потрібна допомога. Тож співрозмовники вже й не раді. Стараються не запитувати в зятя як справи, щоб його годинами не несло та не кортіло посвячувати їх у всі подробиці свого життя – буття.
Якось я півдня їхав з родичкою в автобусі. Щоб у дорозі час летів швидше, розповідав про свої смішні любовні пригоди. У відповідь на мою щирість родичка зізналася, що хоче стати відьмою й вивчає магію. Прочитала задом наперед молитву й почала пояснювати сенс ритуалів згідно з відомою старовинною книгою про відьом. Мене вчили як викликати людей на відвертість та спонукати їх розкривати душу, але це вже було занадто. У відвертості теж має бути межа! Я не здивуюсь, якщо зять розповідатиме новим знайомим подробиці інтимного життя. Наприклад, що за 3 роки жодного разу цілу ніч не спав з дружиною. За свідченнями охоронців і соратників Сталін і Брежнєв спали в одному ліжку з дружинами, хоч керували найбільшою й найпроблемнішою країною світу та ще й самі встигали створювати державі й народу купу труднощів. Я з дружиною сплю в одному ліжку й нині. Я старомодний? Кум зятя нічого не розповідає про себе. Після знайомства з зятем у кума з'явилося чимало проблем. Кума робить зятя винуватцем невдач чоловіка. Зять заздрить куму за канадський паспорт, керівну посаду, вчасно виплачену іпотеку.
Я й не зустрічав у Канаді ні в кого бажання так же сильно пліткувати чи перемивати кісточки знайомим, як в Україні, чого, зізнаюсь, мені іноді не вистачає, як письменнику й колишньому журналісту. У Канаді другу допоможуть лише коли на цьому гарантовано щось зароблять. І канадці не винні. Життя в Канаді таке. Та й не лише в Канаді. У Канаді трапляється так, що українці дружать - дружать, а потім хтось добивається кращих результатів у житті, і замість дружби приходить суцільна заздрість і вже й зустрічатися не хочеться.
В людях зять не розбирається. Дружить з усіма заради того, щоб перед ними чимось вихвалятися. Вже трохи набридло, що кожне його знайомство з новим чоловіком породжує захоплення і ледь не обожнювання, а потім, коли цей чоловік не відповідає йому взаємністю та не звертає на нього особливої уваги, то відразу всі домашні вислуховують з якою поганою людиною звела його Доля. У Києві зять кілька років спілкувався з успішним, але непутящим бізнесменом з Великобританії, п’яницею і гульвісою, але так з ним конфліктував, що коли мамі зятя і бабусі потрібно було знайти спонсорів у цій країні, щоб погодилися їх прийняти, як українських біженців, то зять не наважився просить про це свого приятеля. То навіщо скільки часу і сил було тратити на англійця? Щоб хизуватися перед усіма своїм спілкуванням з жителем Туманного Альбіону! У кого ще є такий приятель? То - то!
Коли зять у Канаді хоче зробити чергову дурницю, то ми з дружиною лише мовчимо, я хапаюся за голову та іноді не втримуюсь і коментую його дії нехорошими словами. Щоб не втрачати любов зятя, його мама і моя донька завжди повністю підтримують усе, що він робить. Як зять не може зрозуміти, що він не те, що в Канаді, а й в усьому світі нікому не потрібен, крім родини? Зять ображений на рідних за те, що не потурали його минулим і нинішнім дитячим примхам? Єдині на планеті, хто його люблять і цінять, - це сім’я і родина. Все інше – то дим, туман. Які друзі? Які приятелі? Та ще й у Канаді! Канадські приятелі заздрісні й бояться, що зять зможе жити краще і щасливіше за них. Прикро, що зять не може знайти кращих приятелів? У Канаді в зятя почали з’являтися якісь комплекси невпевненості чи своєї меншовартості щодо знайомства і спілкування з канадцями, у глибині душі розуміє, що його історії про минулі хуліганські подвиги й великі досягнення в бізнесі не допоможуть йому заприятелювати з канадцями.