Було це так. Авіатехнічний батальйон, яким я командував, знаходився в селищі Сутоган, що поблизу Луганська, а штаб восьмої повітряної армії — в м. Старобєльську. Полковник Перцуленко наказав мені терміново доставити літаком «П-2», пілот якого захворів, секретну пошту в штаб армії. Пошту доставив у строк. А по дорозі назад спіткала невдача — відмовив мотор. Довелося робити посадку, в результаті якої літак розбився. Я пошкодив ногу і хребет. Мене підібрали колгоспники і відправили до ближнього лазарету. Минуло кілька днів. Перший ешелон підрозділу, якому він належав, поспішно змінив місце дислокації. За другим рейсом мав перебазуватись і лазарет. Та через три години після виходу першого ешелону німецькі танки закрили шлях. Всі, хто міг рухатися, з боями вийшли з оточення. Тяжкопоранені ж — я, Володимир Шарапов і Йосип Кац — залишилися в землянці. На щастя, фашисти сюди не заглянули. Два дні пролежали ми без їжі і води. А на третій за нами приїхали німецьким легковим автомобілем переодягнені в гітлерівську форму М. Я. Веліховська і лейтенант Карпов. Машина благополучно пересікла лінію фронту. Нас зустріли радянські розвідники. На прощання Маруся мовила: «Бережіть себе, товаришу командир, для вирішальної сутички з ворогом…»
З Кишинева відгукнувся підполковник запасу Ф. М. Ільченко, колишній начальник штабу сьомої гвардійської бригади, чоловік Веліховської. Саме він разом з нашим земляком М. Є. Рибаком та іншими офіцерами першим проник у штаб-квартиру Паулюса. У листі він був небагатослівний. Нелегко було згадувати про найдорожчу людину у своєму житті. В роті зв’язку з’явилася струнка і чарівна красуня з санітарною сумкою. З-під пілотки на плечі спадало густе волосся, прикриваючи офіцерські погони. Це й була дочка степової Еллади чарівна Марія Веліховська. У боях на Мамаєвому кургані, де навколо вирувало пекло війни, вона жодного пораненого не залишила на поталу фашистам. Була нагороджена медаллю «За відвагу», а згодом з’явилися й інші нові нагороди. Вона пройшла з 7-ю гвардійською весь переможний шлях. Визволяла й рідну Кіровоградщину. Після війни кілька разів приїздила до рідного міста над Інгулом. Заходила в технікум, зустрічалася з друзями.
Рани війни вкоротили їй віку. Поховали Марію Веліховську в Києві, на Байковому кладовищі.
Памятник на могиле Велиховской М. Я.
г. Киев, Байковое кладбище
Ильченко-Велиховская Мария Яковлевна
14.12.1920 — 16.05.1961
Дорогой безвременно ушедшей жене. Смерть вырвала радость из моего сердца, на него льются горькие слёзы
Битва под Сталинградом разделяется на 2 периода:
— оборонительный (17 июля — 18 ноября 1942 года);
— контрнаступление (19 ноября 1942 года — 2 февраля 1943 года).
Если человеку довелось быть непосредственным участником Сталинградской битвы — эти события остаются в его сознании на всю жизнь.
Помню, полноликая луна освещала искалеченный Сталинград. Чёрные выщербленные трубы, как мрачные памятники исчезнувшего в глубине веков безвестного народа, поднимались над пепелищем.
Под обрывистыми берегами реки Волги валялись скованные морозом людские трупы, изломанные тела, торчащие вверх ноги, скрюченные судорогой кисти рук. И всё это было наяву.
Самыми тяжёлыми для защитников Сталинграда были 13—15 сентября 1942 года. Противник вышел к Волге в районе Латошинка — Рынок. Требовалось подкрепление из резерва Главного командования. В числе прочих на оборону Сталинграда была направлена 8-ВА генерала Хрюкина, в состав которой входил наш 132-ОАТБ.
8-ВА в первых числах августа 1942 года перешла из Сталинградского во вновь созданный Юго-Восточный фронт. В конце сентября 1942 года Юго-Восточный фронт был переименован в Сталинградский фронт, а Сталинградский фронт стал Донским фронтом.
Лётчики 8-ВА с 19 ноября 1942 года по 2 февраля 1943 года только в Сталинграде произвели 45225 самолётовылетов, сбросили на головы врага 15400 тонн бомб всех калибров. За это же время они сбили 929 немецких самолётов17.
«На переправе через р. Дон в районе Ростова тов. Лахновский, рискуя своей жизнью, переправлял автомашины, делая плоты из дерева, и не обращая внимания на исключительно серьёзное нападение противника с воздуха, он сумел переправить 8 машин с авиагорючим и авиабомбами и вовремя доставил на аэродром 432-БАО в район Зелёная Роща».
