Ми скотилися сходами і промчали пару переходів, досягнувши кабінету Сатала найкоротшим можливим шляхом. Старший координатор, не очікуючи грози, сидів і мирно вивчав якісь папери.
- Скільки можна? - трагічно сповістила емпатка одразу з порогу, спритно протягуючи до кабінету і мене (от без чого я би вже точно обійшовся). - Я працюю, кручуся, як білка в колесі, а вони одне одному нерви пилять! І всі мої труди псові під хвіст!!
- Е-е, Рона, - почав було Сатал, але продовжити емпатка йому не дала.
- Я тридцять років Рона!!! - вереснула вона, з сомнамбулічною точністю падаючи в крісло для відвідувачів, в голосі її стояли сльози.
Ой, йо.. У білої, видав, істерика, а це тобі не палець показати. Я спробував прикинути, як би, не втрачаючи гідності, вшитися звідси нафіг.
- Якщо ти прямо зараз не поясниш хлопчикові ситуацію, я сама все розповім! - похмура пригрозила Кевінахарі.
Тут у мене аж вуха настовбурчилися. Одкровення емпата?
- Не треба! - швидко зорієнтувався Сатал. - Я сам.
Старший координатор кивнув мені на стільця (вільного крісла більше не було). Деякий час ми, мовчки, дивилися одне на одного через стіл. Кевінахарі дістала з кишені хустинку і стала беззвучно лити в неї сльози. Маг зиркнув на неї як на сумнівну пентаграму – активувати вдалося, а що далі...
- Інегрніка в небезпеці, - суворо повідомив він, - твої особливі можливості потрібні країні. Розумієш?
- Ні, - похмуро відгукнувся я, - студенти Університету мають бронь.
І не підлягають призову на службу навіть під час війни, тому що від алхіміка набагато більше користі в тилу, а чорних магів на передовій завжди як собак нерізаних.
- Не хочеш допомогти рідній державі?
- Хто такий цей «держава» і яким боком він мені родина?
Старший координатор насупився. Ну, кльово! Патріотично-налаштований чорний маг – спектакль в інтер’єрі. Хоча, після нежитя з мораллю я був ладен повірити в що завгодно.
Кевінахарі оглушливо висякалася. Сатал здався.
- Ну, добре, - зітхнув він, - слухай сюди! Кількість зареєстрованих потойбічних феноменів сильно коливається з часом.
Я кивнув:
- Так, мені дядько розповідав. Раніше було гірше.
- Не те! - відмахнувся Сатал. - Дивися ширше. До появи НЗАМПІС статистики проривів ніхто не вів, а «ліпше-гірше» – поняття суб’єктивні. Коли аналітики сподобилися роздивитися дані за сто років, виявилося, що частота прояву усіх груп феноменів невпинно росте. Причому, не лише в нас, в Каштадарі картина та ж сама. Років п’ятнадцять тому був незрозумілий спад, але тепер усе стрімко компенсується. Перед експертами поставили питання про довготривалі прогнози.
Сатал глибокодумно підняв пальця, і я зрозумів, що він і справді розкриває мені якийсь секрет.
- Наші вчені схитрилися і виявили, що мають місце довгі хвилі. Останній мінімум був чотириста років тому, якраз перед правлінням короля Ґірейна. Чув про такого? Спочатку теж всі були щасливі, а потім Інгерніка чудом вціліла.
Я кивнув – якраз у ті часи Роланд Світлий і став святим.
- Пік очікують лише десь років через двісті. Стало ясно, що чорну магію треба підтримувати, а набуті навики зберігати. Були ще якісь обставини, не знаю, але так вийшло, що років зо два тому всі різко згадали про некромантів. Щоб ти знав: коли складали профіль Знаку Здобуття, дуже багато слухали всяких різних. Ідея була хорошою – зменшити смертність під час ритуалу – але під шумок в структуру Знаку пропхали додаткові обмеження на параметри каналу, які поставили на некромантії великий жирний хрест. Мораль і етика, бач, проти неї протестували! Залишилася якась вироджена імітація ритуалу у сфері криміналістики, але це скорше не підняття небіжчиків, а гадання на костях. Зараз систему будуть, - Сатал зморщився, - тихцем реконструювати, але шкоди вже завдали, час потратили. Талант некроманта – дуже рідкісна річ, зараз старі майстри ідуть, а учнів у них нема. Чарак – один з останніх, ґросмейстер, жива легенда. Йому показали кристали з відповідними профілями, він вибрав тебе, сказав «ідеальна кандидатура». Розумієш?
- Ну і фіг?
- Що фіг?! Старий помре – хто за нього ворожити буде?!!
Я міг би відповісти на запитання Сатала коротко і змістовно, але не став, взявши до уваги присутність дами. Чужі труднощі мене абсолютно не хвилювали.
- Мати унікальний навик, - тихо вимовила міс Кевінахарі з глибини свого крісла.
Я скривився. Чур мене, чур! Всі, кому будуть потрібні послуги некроманта, попруть до мене, як до молодшого, і замість світлих алхімічних лабораторій, я проведу півжиття в моргах і на цвинтарях, поки зміна не підросте. Хоча, Сатал сам підказав мені вихід: потягну кота за хвіст, а там, гляди, старий відкине копита, і тема заглухне сама собою.
- Ми потурбуємося, щоби ваш талант належав лише вам, - відповіла емпатка на мої думки.
- Як? - запиталися ми з Саталом одночасно, я – з недовірою, він – з підозрою.
- Складемо разовий договір, - терпеливо пояснила вона, - Чарак завжди за такими працює. Опишіть зобов’язання сторін і суму винагороди, а термінів не зазначайте.
- Винагороди? - нахмурився Сатал.
