- Чи є у людини душа, і чим вона займається після смерті, про це ми нічого не знаємо. Достовірно відомо лише, що смерть людини (особливо – насильницька смерть) залишає відбиток її сутності на оточенні, і цей відбиток магія може проявити. Зверніть увагу – не на чому завгодно, а на предметах, які були супутниками смерті, і зверніть увагу – вплив будь-якої магії. Наповнити життєві меридіани енергією може і біле, і чорне Джерело, і навіть – прояв потойбічного, - тут він кивнув у бік Макса, - але добитися хоч трохи передбачуваного результату може лише правильно навчений некромант. Запам’ятайте, юначе, порятунком тих, хто помирає, займаються цілителі, піднятий вами небіжчик ніколи не буде тим, хто вмер, завжди лише копією, більш чи менш точною. І жити він буде за іншими правилами, ніж справжня людина, на чому всякі доморощені володарі мертвих звичайно і проколюються.
Я одразу ж згадав багато характерних історій. Напевне, Чарак знав їх усі.
- Основне правило звучить банально: «мертве - це не живе». Ініційована магією подібність існує поза законами природи, щоби втримати його в рамках правильного порядку речей необхідно застосувати гармонізуюче (або, як ви його обізвали, реанімуюче) прокляття, типу того, яким ви регулярно обробляєте свій витвір. Тому ваше навчання піде в трьох напрямках: здатність відчути відбиток сутності, здатність ініціювати подібність і здатність утримати те, що треба.
І ми почали тренуватися у створенні цих тремтливо-нестійких плетінь, настільки невагомих, що затраченої на них Сили не вистачило би навіть на свічку. Вони лоскотали нерви, каламутили свідомість і моментально розсипалися, варто були лише трошки за ними не догледіти. Потім Чарак став додавати до моїх плетив свої, і вони так і танцювали у просторі, пронизуючи одне одного, співіснуючи, але не змішуючись. Це зовсім не втомлювало, але приводило думки в такий розсіяний стан, що чверть години в кінці занять довелося виділяти виключно на медитацію, інакше я би просто не зміг доїхати додому.
Навіть найміцніший самогон мене так не пробирав!
Напевно, дивний ефект заняттями не обмежувався, тому що і за межами полігону я перебував у нехарактерно благому для чорного мага настрої. Ніхто і ніщо не могло вивести мене з рівноваги. Все, абсолютно все видавалося мені правильним і доцільним. З раннього ранку і до пізнього вечора я знаходився у постійному русі: Університет, «Біокін», різноманітні консультації і безконечні тренування – але це не дратувало і не втомлювало. Увечері сон приходив моментально, варто було лише лягти до ліжка. Ракшат бурчав про те, щоби бути обережним з сумнівними практиками, але я щиро не розумів його натяків. Містер Даркон викликав мене для розмови, довго вивчав мою незворушну фізіономію, а потім плюнув і казав кудись іти. Я пішов. Декан алхіміків обережно уточнював стосовно готовності дипломної роботи, нарвався на півгодинну лекцію про перспективи модифікованих мікроорганізмів. Якщо існує якийсь спосіб привести чорного в типовий для білих стан, то це був якраз він – відчуття тремтливої нестабільності переслідувало мене постійно.
Рідкісні моменти пробудження були болючими, як крижаний душ. Щонеділі, зробивши над собою титанічне зусилля, я вирушав на зустріч зі старшим координатором, і той самий полігон, який тричі на тиждень служив мені для занять з некромантом, перетворювався на філіал інквізиції. Скажу прямо, з наставниками у мене в житті перебір. Я не казав? Отой капрал виявився першим вчителем Сатала (то-то мені його стиль одразу видався знайомим), а за званням – полковником (сволота в погонах!), причому, головою регіонального Відділу Усунення. Головний чистильник обожнював можливість особисто зустрічати молоде поповнення і повчати новачків, імовірно, тому, що всі інші за таке ставлення не вагаючись дали би йому в морду і, взагалі, страшно помстилися. Дві близькі душі злилися в екстазі, і тепер вони на пару ганяли мене по всьому полігону (хіба лише що не з гиканням), слідуючи якійсь своїй особливій програмі. Я пітнів і стрибав, розуміючи, що для боротьби з нежитями такі премудрості ні разу не потрібні – усі ці блискавичні постановки щитів, підвішені плетіння і відхилення стихій потрібні лише для протистоянні іншим магам. І нафіга? Може, Сатал мріє виростити в Редстоні власну армію? О, є ідея!! Мені треба ДОНЕСТИ на старшого координатора, і всі мої проблеми вирішаться! Знати б лише – кому.
До кінця занять від бажання розслаблено споглядати світ не залишалося навіть пилинки.
Я похмуро розглядав пропалені у двох місцях штани, розуміючи, що в такому вигляді на заняття з некромантом йти не можна – на диво педантичний дідок нічого не скаже, але дивитися буде косо. Доведеться купувати ще один комплект робочого одягу.
- Треба бути готовим до всього! - повчально зауважив Сатал. Він був свіжий і бадьорий, ніби і не кидався прокляттями битих дві години майже безперервно.
Та що йому зробиться-то, виродку!
