В ролі неприємного сюрпризу, шеф привіз з собою Ґійома. От тільки чиє це було рішення? Все-таки недаремно Паровоз постійно тягає з собою стільки амулетів – коли працюєш з магами, можна очікувати на будь-яку неприємність. Природньо, разом з Ґійомом прибув його незмінний супутник, точніше – приперся, не спитавши дозволу, що у чорних, взагалі-то, не прийнято (думає, що авторитет начальства його захистить?). Ну, раз так, ти у мене як меблі будеш! Я поставив на стіл три чашки і запросив усіх пити чай.
Розмова видалася дивна. Не ставлячи під сумнів версію з Чудесниками, я натякав на можливість визначення конкретних винуватців. Ніякого порушення закону не вимагалося – шеф цілком міг відправити справу про самогубство на дорозслідування, а випадки, коли суд приймає поради небіжчиків, стаються регулярно. Містер Брайєн невиразно мекав, а його супутники дивилися холодно і незадоволено.
- Я перевіряв – посмертний відбиток аури дуже чіткий. За пару годин я вивуджу спогади двох останніх його днів похвилинно, ну, або все за ключовим словом «Ундеґар». Ми будемо точно знати, чи він замішаний в цій справі.
Уповноважений неприємно наморщився.
- І чому ви ще цього не зробили?
- Я займаюся некромантією лише після отримання письмового іменного дозволу від «нагляду».
Але містер Брайєн у відповідь лише пробурмотів щось на кшталт «е-е» чи «ве-е», як ідіот, а білий маг впевнено брав ситуацію в свої руки.
- Ніякого ритуалу не буде! - твердо заявив містер Ґійом. - Цей чаклун забагато собі дозволяє.
Я оцінив криву посмішку кістлявого і обдав Брайєна вмістом сільнички. Отетерілий шеф підхопився і почав обтрушуватися, ще сильніше забиваючи в складки одягу білий порошок. Ні, проти справді сильного закляття це не ефективно, але справді сильне і інструментальний контроль не проворонить – там після всього, що ставалося, люди на вухах стоять.
- Ви тільки очі не тріть, - порадив я містеру Брайєну. - Сіль!
Я помічав, що вона навіть на роботу емпатів впливає.
- Що ти собі дозволяєш, мерзотнику?! - обуренню уповноваженого не було меж.
Здається, до шефа почала доходити дивизна ситуації, а до мене – глибина проблеми: в моєму домі знаходився агресивно налаштований білий маг з чорномагічною підтримкою. Скільки і яких амулетів прихопив кістлявий цього разу, хіба Шереху відомо, але досвід нашого попереднього зіткнення він повинен був би врахувати. Що залишиться від будинку-речового доказу після такої сутички?
А, головне, навіщо це Ґійому?
У мене було багато можливостей, щоби зрозуміти для себе: всі люди мислять однаково, незалежно від наявності Джерела. Це бажання і реакції можуть різнитися, а логіка – вона логіка і є. От я і думав: у якій ситуації повинен був би опинитися я, щоби робити те ж саме, що він? Примчати, лиш тільки слідство зрушило з мертвої точки (він очевидно почав діяти, як тільки дітей вдалося ідентифікувати), і тут же почати громити результати чужої роботи (на слух, навіть не читаючи заключень). Ганяти всіх тиждень, а потім висунути максимально банальне пояснення, яке дозволяло закрити справу наглухо. Наполягати на своєму, не зупиняючись перед застосуванням магії, а спроби розворушити справу знову відчайдушно давити. Який висновок?
Чи варто тоді дивуватися, що він пропонував влаштувати прочісування саме там, де було, що шукати!
Я зобразив на обличчі слизьку посмішку.
- Звідки такий снобізм до собрата в ремеслі?
Ґійом сильно здригнувся. Бінґо! Білі просто не вміють тримати себе в руках, натуру не переробиш. Я почав натхненно імпровізувати.
- Ви ж не з третіх рук знаєте, що таке некромантія. Для того, щоби пробудити відлуння особи, підходить будь-яке Джерело, і біле, і чорне. Питання в контролі! Ви не здатні прийняти в себе чужий розум і вціліти, вам потрібна проміжна ланка, медіум. Діти! Скалічені, несформовані особи, нездатні відторгнути того хлопця, що помер на руднику. Так? Це ж ви їх всіх убили.
У Брайєна щелепа відпала, кістлявий маг вчепився в амулети і торкнувся Джерела, а от я тягнув час. По-перше, був переконаний, що відіб’ю будь-яку атаку з місця – досвід був; по-друге, хотів дати Ґійому можливість виговоритися. В корисливих інтересах – отримати з Шереха бажання. Тупий монстр лише зараз догнав, що сталося щось гидке, а він – ні в зуб ногою, ні в вухо рилом (відворотні знаки йому, бачте, перешкодили). Та, це тобі не скромних некромантів діставати!
- А вам не байдуже? Навіщо так наполегливо набиватися на неприємності з керівництвом служби? Забудьте все, що тільки що сказали. І містер Брайєн забуде, обіцяю. На жаль, цей будинок доведеться спалити.
- При чому тут керівництво?
- Тому що я теж не займаюся ЦИМ без письмового іменного дозволу.
Брайєн дивився на нас, як зачарований, видно, його погляди на життя піддавалися серйозній переоцінці.
- Нафіга? Чим вас класичний-то варіант не влаштовував?
За три-чотири сеанси я витягнув би з тої кістки все можливе і неможливе – їм же потрібні були знання, а не особистість. Лице вповноваженого набуло холодного і погордливого вигляду.
