- Що ж тепер робити? - повільно повертався до дійсності шеф.
- А що такого? За Шереха ми не відповідаємо. Що до відвертаючих знаків, то я периметр новий хотів зробити, по межах цілої садиби. Якраз усі Печаті приготував, залишалося тут погасити, а там – ініціювати, сьогодні і збирався цим зайнятися. От і погасив.
- Хіба так роблять?
- А як роблять? Створення периметра в периметрі на порядок ускладнює ритуал, у кого хочеш запитай!
- І Печаті точно є?
- Хочеш, покажу?
- Не треба, я ж якраз і приїхав для того, щоби проконтролювати. На те, що вони тут теж з’являться, ми ніяк не розраховували.
- Тим більше, що один з них був чорним, - підтримав я новонароджену змову.
Містер Брайєн серйозно кивнув.
- Яка прикра випадковість! Таке може статися з кращими з нас.
- Амінь.
Шеф твердою рукою поставив горнятко на стіл і поїхав викликати труповозку. Бригада з НЗАМПІС приїхала лише вранці. Природньо, від підлоги вітальні на той час залишилися лише спогади.
Грошей на заміну долівки мені ніхто не запропонував.
VII. Безодні небесні і земні
Глава 10
Друга інкарнація «Біокіна» здійснилася.
Шлях до визнання світом моєї виключної геніальності почався прозаїчно – з інтенсивної переписки і з замовлення тисячі дрібниць. Визнаю, до зустрічі з Ґійомом я вагався – не хотілося виявитися персонажем книжки про безумного алхіміка, який вирішив ощасливити людство конструкцією з мідних казанків і пропелерів, зібраною в стодолі з дровами. Але якщо вже білий маг зумів опанувати некромантію, то чорному вирішити проблеми ідіотський бактерій – плюнути і розтерти. Заради великого діла довелося купити дім повішеника цілком, благо запросили за нього копійки – після трьох смертей там погодився би жити лише божевільний (ну, або чорний маг). До речі, підлогу у вітальні я міняв сам, в смислі, з молотком в руках, теслі о них навіть торкатися не хотіли, добре, хоч матеріал погодилися привезти.
Цікаво, що скаже Йоган, коли почує про причини ремонту?
Разом з моїми компаньйонами по новому проекту до свого сина приїхав Чвертка.
- Ти-то чого сюди приперся? Ти ж, ніби, автомобілями займатися хотів.
Зовнішній вигляд місцевих вантажівок цілком міг викликати у алхіміка інфаркт.
- Не пішло,- стенув плечима Рон і стишив голос, - ти тільки нікому не кажи, добре? Пам’ятаєш, я з родичами полаявся?
- Ну і що?
- Мені недавно шепнули – моя матуся хоче оголосити мене несповна розуму.
- Та ну, дурниці які! Дядькові своєму сказав?
- Сказав. Він порадив мені щезнути на деякий час. У моєї мами специфічні знайомства серед цілителів, так що може і вдатися. Потім все життя буду доказувати, що не псих.
- М-да,- виявляється, мої родичі – ще не найгірший варіант. – Але місце ти все-одно вибрав невдале.
- Боїшся конкуренції? - примружився Рон.
- Ні разу! У мене тут уже репутація, клієнти.
- Ну-ну. За патент не турбуйся, я все зробив. До-речі, камуфляжом зацікавилися воєнні.
Велика хата одразу стала шумно і тісною. Перші три дні мандрівники просто оговтувалися і ділилися зі мною (!) враженнями від поїздки. Я їм що, емпат-сповідач? Чвертка посміювався над кількістю пересадок (до речі, мені довелося робити на одну більше), Полак обурювався відсутністю сервісу (він просто ніколи не возив у багажі мотоцикла). Що до Йогана, то його шокували складні просторові переміщення; я навіть не впевнений, що він за необхідності зміг би знайти дорогу назад. Білий припер з собою гору бідонів і акваріумів і досі не усвідомлював свого щастя – нічого не поцупили і не розбили.
А вечорами Полак слухав музику на моєму грамофоні.
Ось коли я пошкодував, що затягнув з доставкою спорядження! Відправив би їх всіх в стодолу, трудитися, та й по всьому. Самий лише опис і розпакування такої кількості барахла зайняв би тиждень! Але гроші знову доводилося економити, тому відмовитися від халяви я не зміг (тут виявилося доречним моє знайомство з бавовнярами -– вони замовили для себе цілий состав, у них залишалося місце), за що розплачувався тепер власною кров’ю. Нічого, ще пару днів, всі займуться справами і відчепляться, нарешті, від мене.
Йшли дні, за турботами причина заміни підлоги у вітальні якось забулася. Я звик, що мої начальники не обмежені в проявах влади, і за необхідності здатні списати все. Це я помилявся
Повернення до реальності було жорстким – до мене приїхав Лемар (помічник Брайана, який заміщав відсутнього шефа) і притягнув з собою старшого чистильника з повним набором бойових амулетів.
- Полковник Райк хоче з вами перебалакати! - цвірінькнув підлий тип і бадьоро пострибав до свого автомобіля, очевидно, не маючи бажання бути присутнім при розмові бойових магів.
