Відчуття були... незабутніми. Як у ложки солі в склянці води. Межі мого «я» розпалися, канули в безкінечність, забираючи з собою уламки волі і уривки розуму. Втримати власну цілісність зсередини було неможливо.
Положення врятував Шерех. Його немислима сутність віддзеркалила мене цілком, послужила точкою опори, одночасно прийнявши в себе ті частини свідомості мерця, які ще не встигли проявитися в реальності. Образно кажучи, стріла відімщення завмерла в польоті. Ніколи б не подумав, що буду зобов’язаний життям чудовиську!
Відчуття повернулися раптово.
Хтось стогнав, жахливо смерділо, переповнені Силою накопичувальні камені пашіли жаром. Кольорові свічки в межах кола відвертаючих Знаків вигоріли дотла.
Якийсь безголовий цілитель підскочив до мене, і, переборюючи слабкий спротив, спробував напоїти блокатором. Вони взагалі якусь клепку мають, хоч приблизно усвідомлюють, що коять?
- Ні.
Мене не слухали. Я примірився і кинув нападника через стегно.
- Ні, я сказав!
Може, у мене голос сів?
- Не можна, не можна! - До мене рачкував один з чаклунів, який очухався трохи раніше. - Він ще не закінчив.
Так, не закінчив. Поки взята в полон свідомість в мені, чорне Джерело відсилати не можна.
І тут я таки відключився. Опритомнів невідомо коли, незрозуміло, де, зовсім в іншому місці – через вікно било сонячне світло. В ліжку. Сам факт був дивовижним: спати з відкритим Джерелом жодному чаклуну на думку ще не спадало.
Коло мого ліжка на стільці сидів Сатал і терпляче чекав, коли я на нього відреагую. Події попереднього дня (тижня? місяця?) повільно проступали в свідомості.
- Це ж треба було так залетіти.
- Пам’ятаєш, що трапилося? - примружився улюблений вчитель.
- Схоже, нещасний випадок.
- Ніяких випадковостей – Максима Хока отруїли. Тобі перед ритуалом пропонували їжу?
- Так, портьє. - Я пригадав зовнішність працівника готелю з тацею - на отруювача не тягнув ну ніяк.
Сатал щось занотував у записнику.
- Чого не взяв?
- Так пóстити ж треба не менше доби! - Це дужа важливо, якщо не хочеш буквально всратися під час ворожби.
- А от він взяв. Молоде-зелене! - Сатал роздратовано наморщив чоло, але не ризикнув далі лаяти небіжчика, тим більше, чорного мага. - Одно його вибачає – діяли з розмахом. Половина мешканців готелю нажерлися цієї гидоти, але отрута вже дуже заумна, активується лише магією. Крім Хока, постраждали два цілителі і один не-маг, який по роботі близько контактував з охоронними амулетами.
Так, є таке зілля, магістр Тірандос у своїй роботі відвів на нього цілий розділ. Що характерно: дія зілля не смертельна, звичайно, якщо ти не займаєшся максимально складною ворожбою в той момент, коли непритомнієш. І називається ця штука якось дуже поетично...
- Ти мене слухаєш?
Я ніби отямився.
- Так, так, винен, задумався!
Сатал якось дивно скосив на мене очі.
- Не вибачайся. Взагалі, думати забудь, що в чомусь винен. За все, що сталося, відповість служба підтримки: їх куратори повинні було опікати вас з моменту прибуття і до закінчення ритуалу. Ти свого бачив?
- Один раз.
- Ото ж бо й воно! Я теж, блін, молодець – знав же, що якась капость має статися. Старі поховалися, один Аксель, стерво, приперся!
Це було найщиріше визнання власної провини, яке я коли-небудь чув від чорного. Невже все так погано? І Аксель...
- Він знав?
- Ні, він відчував. Є у старих магів така корисна властивість. Коротше кажучи, чого ти хочеш більше а все на світі?
Нема що й думати.
- Позбавитися всіх контрактів!
- Щоби куратори могли благополучно «забути» про твоє здоров’я? - Сатал повів бровою. - Зробимо так: спочатку вони поставлять тебе на ноги, потім заплатять компенсацію, а потім НЗАМПІС припинить ваш контракт з тобою за власною ініціативою. Пам’ятай: Ларкес – на твоєму боці.
Все, нічого нового в цьому житті я вже не навчуся. Троє чорних, які піклуються одне про одного. Це вже організація!
Сатал сказав ще щось несуттєве і пішов.
У скронях разом з кров’ю бився полонений дух, всієї могутності Шереха виявилося недостатньо, щоби його знищити. Жива істота сама знала, як вона повинна бути влаштована, для того, щоби проявитися в реальності, допомога некроманта їй більше була не потрібна. Все, чого ми з Шерехом добилися, – трохи відстрочити фінал. В якийсь момент чужа свідомість пробудиться, на короткий момент ми опинимося удвох в одному тілі, а потім обоє помремо: чорне Джерело не витримає такого знущання над собою. Що можна зробити з цього приводу, я не уявляв, а запитатися не було в кого.
Невже, все-таки, гаплик?
Глава 26
