Тепер усе її тіло лисніло від поту. Матово відсвічували живіт і груди. Вона почала різко смикатися. Вуста розтулились, і дівчина неголосно зойкнула. Руки її ковзнули вниз, вона рвучко зірвала зі себе мереживний трикутничок і кинула його в публіку. Тепер на ній був лише чорний пояс для панчіх. Тамтами вибухнули вакханалією сексуальних ритмів. Раз по раз вона тихенько скрикувала і, витягнувши руки вперед для рівноваги, повільно присідала та знову підводилася — все швидше і швидше. Бонд чув, як пихтіла та рохкала публіка — мов свині перед годівницею. Відчув, що його власні руки вчепились у край стола. В роті пересохло.
Публіка почала горлати:
— Давай, Джі-Джі! Скидай це зі себе, бебі! Працюй сідницями, круть-верть ними!
Дівчина опустилася на коліна. Ритм тамтамів поступово сповільнився, й у такт йому танцівниця кілька разів конвульсивно здригнулася, легенько муркочучи. Гуркіт барабанів поступово перейшов у сповільнене «бум-бум» і врешті затих. Зал заревів, владно вимагаючи її оголеного тіла. Звідусіль почулися непристойні вигуки.
На сцену вийшов ведучий. Промінь прожектора вихопив його з темряви.
— Годі вже, друзі, годі! — піт скрапував йому з підборіддя. Він звів руки, неначе здаючись. — Джі-Джі... ПОГОДЖУЄТЬСЯ!
Публіка у захваті заревіла. Тепер дівчина роздягнеться.
— Скидай ту штуку, Джі-Джі! Покажи себе у всій красі, бебі! Давай! Давай!
Тамтами тихенько постукували.
— Але, друзі мої, — застеріг ведучий, — вона роздягатиметься в цілковитій темряві!
Із рядів глядачів почувся розчарований стогін, і зал поринув у темряву.
Старий, як світ, трюк, подумав Бонд.
Раптом він увесь напружився.
Крики натовпу кудись зникли, і Бонд відчув обличчям повів холодного вітру. Здалося, що він падає.
— Агов! — крикнув Лейтер. Його голос звучав зовсім поруч, але якось глухо.
— Чорт! — подумав Бонд.
Щось клацнуло у нього над головою. Відвівши руку назад, він намацав поза спиною рухому стінку — за фут від себе.
— Увімкніть світло, — спокійно промовив чийсь голос.
Водночас Бонда схопили за руки і вдавили у стілець.
Навпроти нього, також на стільці, сидів Лейтер, і могутній негр тримав його за плечі. Тепер вони були в крихітній квадратній камері. Справа та зліва стояло ще по два негри у звичайному одязі, націливши на них дула пістолетів.
Почувся різкий свист гідравлічної пружини, і столик повернувся на своє місце. Бонд звів очі. За кілька футів над їхніми головами зачинилися дверцята гігантського люка. Зовні не долітало ні звуку.
Один із негрів вишкірився.
— Спокійно, хлопці! То як вам мандрівка?
Лейтер коротко вилаявся. Бонд спробував розслабитися, чекаючи, що буде далі.
— Котрий-то з вас «лімі»44? — запитав той самий негр. Вочевидь, він був тут головний. Пістолет, який ліниво тримав у руці спрямованим на Бонда, мав вигадливий. Між чорними пальцями зблиснула перламутром рукоятка, а ретельно виточене дуло восьмигранної форми вразило уяву навіть Бонда.
— Гадаю, що цей, — озвався негр, котрий тримав Бонда за руки. — У нього шрам на щоці.
Негр із неймовірною силою стискав плечі Бонда. Враження було таке, наче два сталеві турнікети затисли йому спину. Руки Бонда почали терпнути.
Чоловік із дивовижним пістолетом обійшов столик і тицьнув дулом у живіт Бонда. Курок був зведений.
— Із такої відстані ти мав би не промахнутися, — уїдливо сказав Бонд.
— Заткнися! — огризнувся негр. І спритно обшукав Бонда — знизу догори: ноги, стегна, а потім боки та спину. Витягнувши пістолет, передав його напарникові.
— Віддаси це босові, «Хи-Хи», — сказав. — І забери зі собою «лімі». Ти підеш із ним. Інший залишиться тут.
— Так, сер, — запопадливо відповів чоловік на прізвисько «Хи-Хи», пузатий негр, одягнений у сорочку кольору шоколаду та мішкуваті лавандові штани.
Бонда рвучко витягли з-за столу. Однією ногою він устиг зачепитися за стіл та зі силою струсонув його. Почувся брязкіт скла та дзвін столового срібла. Тієї ж миті Лейтер копнув попід ніжкою стільця свого охоронця підбором, поціливши противникові у гомілку. Бонд спробував зробити те саме, але промазав. На хвильку запанувало сум’яття, однак жоден із охоронців не ослабив хватки. Охоронник Лейтера буквально витягнув його зі стільця — так, наче той був дитинчам — повернув обличчям до стіни й зі силою стукнув об неї, мало не зламавши Лейтерові носа. Потім різко розвернув його. Кров цівочкою стікала обличчям Лейтера.
Два дула і далі непорушно дивилися на них. Це були марні зусилля, але на якусь частку секунди Бонд і Лейтер перехопили ініціативу, згладжуючи раптовий шок від нападу.
— Даремно стараєшся, — сказав негр, який був тут головним. — Заберіть звідси «лімі», — звернувся він до охоронців Бонда. — На нього чекає «Містер Біґ».
І повернувся до Лейтера.
— Можеш попрощатися зі своїм друзякою, — додав. — Навряд чи ви ще колись побачитеся.
Бонд посміхнувся Лейтерові.
— Яке щастя, що ми попередили поліцію. Побачимося на процедурі впізнання.
У відповідь Лейтер вишкірився. Зуби його червоніли від крові.
— Комісар Монеген буде в захваті від цієї компанії. Бувайте!
— Дурниці, — переконано озвався негр. — Ану ворушися!
