I need something other than a bunch of arrows to counter a situation like that.
Мені потрібно щось, крім купи стріл, щоб протистояти такій ситуації.
“You’re good, come on,” Ilea told Maurice as she walked over to Tiana’s corpse, storing the head and body in her necklace before she ascended, the three of them rushing back toward the castle ruin.
«Ти молодець, давай», — сказала Ілея Морісу, підходячи до трупа Тіани, зберігаючи голову і тіло в намисті, перш ніж вона піднялася, і вони втрьох кинулися назад до руїн замку.
*
Bestial roars could be heard from several hundred meters away. The courtyard was in ruins, the top of the castle resembling a mere pile of rocks at this point. The beast was still alive, though just barely. It was burnt to the bone in some parts and was missing one of its arms and eyes.
Звірячий рев було чути за кількасот метрів. Подвір'я було в руїнах, верхівка замку в цьому місці нагадувала просто купу каміння. Звір був ще живий, хоч і ледве-ледве. У деяких частинах він був обгорілий до кісток, у нього не було однієї руки та очей.
Their own group didn’t look much better though. Popi was eating a pastry and sporting a massive gash in his chest that sent a cascade of blood down his armor. He was leaning on the ramparts off to the side, no longer in the fight.
Однак їхня власна група виглядала не набагато краще. Попі їв тістечко і мав масивну рану в грудях, від якої каскад крові стікав по його броні. Він сперся на вали вбік, уже не в бою.
Edwin had lost an arm, but the wound looked nasty. Black and festering. Maria looked ready to drop at any second. Blood soaked her face as her void magic blocked the beast from advancing on them.
Едвін втратив руку, але рана виглядала неприємною. Чорний і гнійний. Марія, здавалося, була готова впасти в будь-яку секунду. Кров просочила її обличчя, коли магія порожнечі заблокувала наступ звіра на них.
Aliana and Trian were standing before her and Edwin, small but high-pressured streams of water forming and lashing at the monster, burning its mantle of flesh and muscle before lightning crackled through it, eliciting more roars.
Аліана і Тріан стояли перед нею і Едвіном, маленькі, але під високим тиском потоки води утворювалися і кидалися на чудовисько, обпалюючи його мантію з плоті та м'язів, перш ніж блискавка затріщала крізь нього, викликаючи ще більше гуркоту.
Yet the beast still advanced.
Але звір все одно просувався вперед.
Ilea landed next to Popi, as did Maurice.
Ілея приземлилася поруч з Попі, як і Моріс.
“You alright there, big guy?” she asked, touching Popi on his shoulder as she examined him, healing mana flooding into the man while she activated her meditation skill.
«З тобою все гаразд, здоровань?» — запитала вона, торкаючись Попі його плеча, коли розглядала його, зцілюючи ману, що вливалася в чоловіка, поки вона активувала свою навичку медитації.
“Popi… is tired,” he said after a moment and closed his eyes.
— Попі... втомився, — сказав він за мить і заплющив очі.
“Go help the others,” Ilea said to Maurice.
— Іди допоможи іншим, — сказала Ілея Морісу.
The massive monster was an impressive sight and reeked of death and blood. Ilea wondered if she could’ve won alone against either Tiana or Kyle.
Величезне чудовисько являло собою вражаюче видовище і пахло смертю і кров'ю. Ілея думала, чи змогла б вона виграти самотужки у Тіани або Кайла.
One of them, maybe. Both at the same time? Doubtful.
Можливо, один з них. І те, і інше одночасно? Сумнівно.
Ilea gulped.
Ілея ковтнула.
The Birmingales, Trian’s family, now Arthur Redleaf and his fighters. A coordinated attack of enough high-level fighters is all it takes. I’ll have to remember that.
Бірмінгали, сім'я Тріана, тепер Артур Редліф і його бійці. Скоординована атака достатньої кількості бійців високого рівня – це все, що потрібно. Я мушу це пам'ятати.
Popi’s wounds slowly closed as Ilea watched the creature protect itself from the wind blades and birds attacking its side with swipes of its hide-armored arms.
Рани Попі повільно загоювалися, коли Ілея спостерігала, як істота захищається від вітрових лопатей і птахів, що атакують її бік, змахуючи руками в обладунках.
The beast looked terrifying. Or it would’ve to her former self. Now she was more impressed by its speed and endurance. By a man being able to turn himself into that.
Звір виглядав жахливо. Або до колишньої себе. Тепер її більше вразила його швидкість і витривалість. Завдяки тому, що людина може перетворити себе на такого.
And despite the heavy injuries and magic from an entire group of dangerous attackers raining down on him, he remained standing. He kept them at a distance, slashing at his foes with his one arm as he circled them, using fallen stones and ruined walls as defensive measures while wind, water, lightning, and void magic were hurled his way.
