Rolling her eyes, Ilea emerged at the top of the stairwell, and the breath caught in her lungs as she looked at the landscape before her. Up here, the winds were howling, Terok shielding himself from the force. They were on the other side of the mountain, where the dungeon abruptly stopped, as if a bite had been taken out of the structure.
Закотивши очі, Ілея вийшла на верхівку сходів, і дихання перехопило її легені, коли вона дивилася на краєвид перед собою. Тут нагорі завивали вітри, Терок прикривався від сили. Вони опинилися на іншому боці гори, де підземелля різко зупинилося, наче з споруди вийняли укус.
A couple of hundred meters below, Ilea could make out what looked like a crater in the land. In it was a serpent-like animal with four arms, big enough to walk over the walls of Ravenhall. She thought it might be a salamander, but the head didn’t fit. Instead, it had what looked like a chameleon’s head.
За кількасот метрів нижче Ілея змогла розгледіти щось схоже на кратер у землі. У ньому була змієподібна тварина з чотирма руками, досить велика, щоб пройти через стіни Рейвенхолла. Вона подумала, що це може бути саламандра, але голова не підійшла. Натомість він мав щось схоже на голову хамелеона.
“A Behemoth Kalamon,” Terok observed, his tone not indicating any concern.
— Бегемот Каламон, — зауважив Терок, і його тон не вказував на якесь занепокоєння.
“That thing isn’t dangerous?” Ilea asked.
— Ця штука не небезпечна? — спитала Ілея.
“Well, if it moves close enough to you, you’re paste. I don’t think they eat living creatures, though. Live and let live. The fact that they don’t hide like their smaller kin makes me think there are few out there even capable of hunting them.”
— Ну, якщо він підійшов до тебе досить близько, то ти встав. Хоча я не думаю, що вони їдять живих істот. Живи і дай жити. Той факт, що вони не ховаються, як їхні менші родичі, змушує мене думати, що мало хто може на них полювати».
As it just lay there, Ilea doubted she could even scratch the beast. Somehow, she was disappointed that it was apparently a peaceful animal. Its imposing form and its head’s kind of goofy look made her feel like a small bug in a world of massive creatures.
Оскільки він просто лежав, Ілея сумнівалася, що зможе навіть подряпати звіра. Чомусь вона була розчарована, що це, мабуть, миролюбна тварина. Його імпозантна форма і якийсь безглуздий вигляд голови змушували її відчувати себе маленьким жучком у світі величезних істот.
“How can something like that even sustain itself? If it’s not eating animals I mean.”
"Як щось подібне може взагалі підтримувати себе? Якщо він не їсть тварин, я маю на увазі».
“The storms, probably,” Terok shrugged. “If anything is abundant in the north, it’s mana.”
— Мабуть, бурі, — знизав плечима Терок. «Якщо чогось і багато на півночі, то це мани».
“You think I could hunt one?” Ilea couldn’t help but ask.
— Ти думаєш, що я зможу вполювати на одного? — не могла не запитати Ілея.
“Not sure why you’d want to. It’s got a level and health like anything else. The size would make it awkward to fight, and I hear they have illusion magic just like the normal versions. Practically, you could. I’d suggest getting a couple more levels before you try though. There’s a reason this one doesn’t even try to hide. Once you can eliminate the sea of Miststalkers as well as the Famine Crows, you could try, I guess. Not that you’ll listen to my advice anyway.”
"Не знаю, навіщо вам це потрібно. У нього такий же рівень і здоров'я, як і в усьому іншому. Через розмір було б незручно битися, і я чув, що у них є магія ілюзій, як і у звичайних версіях. Практично, можна. Я б порадив пройти ще пару рівнів, перш ніж спробувати. Є причина, чому цей навіть не намагається сховатися. Як тільки ви зможете знищити море Туманоторговців, а також Голодних ворон, ви можете спробувати, я думаю. Не те, щоб ти все одно прислухався до моєї поради».
“What’s that supposed to mean? You’ve been living here for decades. I’ll at least consider your opinion.”
"Що це має означати? Ви живете тут десятки років. Я хоча б врахую вашу думку».
The dwarf just laughed. Giving her a short nod, he grunted, “I’d just like to see you try and kill that thing.”
Гном тільки засміявся. Коротко кивнувши їй, він буркнув: «Я просто хотів би побачити, як ти спробуєш вбити цю штуку».
She shook her head and looked out toward the rock and stone sprawling into the distance, mountains growing so high before they vanished into darkness so deep her eyes couldn’t make out their peaks.
Вона похитала головою і подивилася на скелю та каміння, що розкинулися вдалині, гори росли так високо, перш ніж зникли в темряві так глибоко, що її очі не могли розгледіти їхніх вершин.
“Beautiful, isn’t it?” Terok said as he sat down, his armored legs dangling from the ledge of the dungeon.
— Гарно, чи не так? — спитав Терок, сідаючи, звісивши свої броньовані ноги з виступу підземелля.
