“You are. Quite impressive, that healing power. Aliana’s still recovering as well,” Felicia said, gesturing over to the water mage, now lying on the ground while chewing on a piece of meat.
— Ти. Досить вражає, що цілюща сила. Аліана все ще одужує, — сказала Феліція, показуючи жестом на мага води, який тепер лежав на землі і жував шматок м'яса.
“I just healed burns. It’s nothing new,” Ilea said, but Felicia shook her head.
"Я просто залікував опіки. У цьому немає нічого нового, — сказала Ілея, але Феліція похитала головою.
“Then why isn’t your melted armor sticking to your molten skin now? Aliana’s water is far deadlier than spilling a pot of boiling oil on yourself. It’s like acid to whatever she chooses.”
"Тоді чому твоя розплавлена броня не прилипає до твоєї розплавленої шкіри зараз? Вода Аліани набагато смертоносніша, ніж пролити на себе каструлю з киплячою олією. Це як кислота до всього, що вона вибере».
Ilea touched her armor, and it did indeed seem that only her skin had suffered any burns. Compared to when she’d burned herself to get the Fire Mage class, this had taken a substantial amount more mana and time to heal. Seeing how her skills had gotten stronger since then, it seemed strange to say the least.
Ілея доторкнулася до своїх обладунків, і справді здавалося, що опіків зазнала лише її шкіра. У порівнянні з тим, коли вона спалила себе, щоб отримати клас Мага Вогню, це зайняло значно більше мани і часу для зцілення. Бачачи, як з того часу зміцніли її навички, здавалося, м'яко кажучи, дивним.
Scary.
Страшно.
“You made it. I really thought you were done there. I hope you learned something from that fight. Next up is Felicia, but we’ll wait until we get a bit deeper in,” Edwin said as he helped Aliana stand up.
"Ви це зробили. Я справді думала, що ви там закінчили. Сподіваюся, ви чогось навчилися з цього поєдинку. Далі йде Феліція, але ми почекаємо, поки не заглибимося трохи глибше", - сказав Едвін, допомагаючи Аліані встати.
“Yeah, I learned many things. Once someone starts channeling for more than a second, get the fuck away. Also, Aliana is scary,” Ilea said as she walked over to them.
"Так, я багато чому навчився. Як тільки хтось почне чаклувати більше, ніж на секунду, забирайся до біса. Крім того, Аліані страшно, — сказала Ілея, підходячи до них.
Aliana started smiling when she heard the comment and nodded. “I am, I am. I didn’t plan on flooding you, but after seeing your melting flesh, I just couldn’t resist!”
Почувши коментар, Аліана почала посміхатися, і кивнула. "Я є, я є. Я не планував затоплювати тебе, але, побачивши твоє тане тіло, я просто не зміг встояти!»
Her voice sounded like the cute woman in front of her should have, but as Ilea processed the meaning of the words, she could only smile back awkwardly.
Її голос звучав так, як і повинна була звучати мила жінка перед нею, але коли Ілея обмірковувала значення слів, вона могла лише ніяково посміхнутися у відповідь.
“Don’t worry, she keeps her… indulgences to herself,” Edwin soothed, and he motioned for all of them to start moving again.
— Не хвилюйся, вона її тримає... поблажливості до себе, — заспокоїв Едвін і жестом попросив усіх знову рушити з місця.
Well, that comforts me exactly 0%. Maybe this is what people mean when they say curiosity killed the cat. I did want to see their abilities…
Ну, мене це втішає рівно 0%. Можливо, саме це мають на увазі люди, коли кажуть, що цікавість вбила кота. Я хотів побачити їхні здібності...
“You don’t mind, do you?” Edwin asked. “If this is bothering you then I suggest you turn back. If not, let’s get going.”
— Ти ж не проти? — спитав Едвін. "Якщо вас це турбує, то я пропоную вам повернути назад. Якщо ні, то поїхали».
“Five minutes after I nearly died from acid burns…” Ilea murmured, but she said it with a smile as they walked further into the dwarven ruin.
«Через п'ять хвилин після того, як я ледь не помер від опіків кислотою...» — пробурмотіла Ілея, але сказала це з усмішкою, коли вони йшли далі до гномських руїн.
My brain will need a while to get used to this lifestyle, but at least it was a challenge…
Моєму мозку знадобиться деякий час, щоб звикнути до такого способу життя, але принаймні це був виклик...
*
It turned out that the dungeon or ruin had once been a rather big Taleen city. The four intruders cleared road after road, square after square for nearly three days straight.
З'ясувалося, що підземелля або руїни колись були немаленьким містом Талін. Четверо зловмисників розчищали дорогу за дорогою, квадрат за квадратом майже три дні поспіль.
Edwin didn’t seem to have the goal of clearing everything out, and Ilea was sure they were walking to a specific destination. While they did destroy all guardians they came across, it would’ve likely taken them weeks if not months to clear out all of the city they had come across so far.
