The Praetorians had apparently called all the guardians to themselves as Ilea heard more of them advancing from the side roads. We should’ve cleared all of it, she thought as she entered the next house through a door.
Преторіанці, очевидно, скликали до себе всіх охоронців, коли Ілея почула, що вони наступають з бічних доріг. Треба було все це розчистити, подумала вона, входячи в сусідній будинок через двері.
She coughed into her arm as quietly as possible before continuing. She walked through door after door until she came up on the next square.
Вона якомога тихіше кашлянула в руку, перш ніж продовжити. Вона ходила від дверей до дверей, поки не вийшла на наступну площу.
I’m nearly out…
Я майже вийшов...
Then she hid again as she heard more guardians advancing through the roads. Her health had stopped dropping now but the cold feeling remained, and the wound refused to heal at a reasonable pace.
Потім вона знову сховалася, коли почула, що дороги наступають інші вартові. Тепер її здоров'я перестало погіршуватися, але відчуття холоду залишилося, і рана відмовлялася гоїтися розумними темпами.
Using the last dregs of her mana, she summoned the Dark Elf armor and put it on with agonizing slowness. What remained of her leather armor was nearly entirely in pieces. The helmet fitted snugly on her head, its two black horns protruding downward and to the front while her face was covered entirely by dark metal with openings only for her eyes.
Використовуючи останні покидьки своєї мани, вона викликала обладунки темних ельфів і надягала їх з болісною повільністю. Те, що залишилося від її шкіряних обладунків, було майже повністю розбито. Шолом щільно прилягав до її голови, два чорні роги стирчали вниз і вперед, а обличчя було повністю закрите темним металом з отворами лише для очей.
It took her two minutes to put the rest of the armor on, as she was moving slow enough to meditate at the same time. Afterward, she glanced outside and found no more guardians advancing.
Їй знадобилося дві хвилини, щоб надіти решту обладунків, оскільки вона рухалася досить повільно, щоб медитувати одночасно. Після цього вона визирнула на вулицю і побачила, що охоронці більше не наступають.
I need to get further away.
Мені потрібно відійти подалі.
Limping through the next square, she reached another side street and moved through the identical houses. Three minutes later, she reached another square and continued on through the houses for another two streets.
Шкутильгаючи через наступну площу, вона дійшла до іншої бічної вулиці і пройшла через однакові будинки. Через три хвилини вона дійшла до іншої площі і продовжила рух через будинки ще на дві вулиці.
This should be far enough.
Цього має бути достатньо.
There was a thud outside. Suddenly a sword guardian burst through one of the windows and was upon her. Without her active buffs, Ilea was moving considerably slower, her reduced defenses and damage leaving her vulnerable.
Надворі почувся стукіт. Раптом в одне з вікон увірвався охоронець меча і накинувся на неї. Без активних посилень Ілея рухалася значно повільніше, її знижений захист і шкода робили її вразливою.
Her health was still not much higher than it had been after the Praetorian’s scythe had pierced her. With her increased movement, it even started to drop slightly. She saw the blades coming, but her body reacted sluggishly. The machine’s blades scraped across her armor before one of the sword arms found purchase between her neck and left shoulder blade.
Її здоров'я було ще не набагато вище, ніж після того, як коса преторіанця проткнула її. З її посиленим рухом він навіть почав трохи опускатися. Вона побачила, що леза наближаються, але її тіло реагувало мляво. Леза машини подряпали її обладунки, перш ніж одна з рук меча опинилася між її шиєю та лівою лопаткою.
Ilea didn’t feel the pain and used the chance to punch the guardian with her Reversed Destruction spell, gaining small but precious amounts of mana with each hit, glad the machine had anything to steal at all.
Ілея не відчула болю і скористалася шансом, щоб вдарити вартового своїм заклинанням «Зворотне руйнування», отримуючи невелику, але дорогоцінну кількість мани з кожним ударом, радіючи, що машині взагалі є що вкрасти.
The guardian jabbed one of its blades into her right leg at the knee, shaving off even more of her precious lifeforce as blood flowed. Screaming, Ilea activated all her buffs.
Охоронець встромив одне з лез у її праву ногу в коліні, збривши ще більше її дорогоцінної життєвої сили, коли кров потекла. Закричавши, Ілея активувала всі свої бафи.
Suddenly the tide turned, and Ilea’s blows rattled through the machine like gunfire, destroying it in less than ten blows. She collapsed together with the machine, but even before she hit the ground, she blinked upward and across to the other side of the street, right into one of the houses’ attics.
