— Ти більше не можеш завдавати їм болю, — сказала вона, її слова заспокоїлися, тремтіння в руках зникло. Вона була зосереджена. Зосереджений лише на чомусь одному. Принаймні це було те, з чим вона знала, як боротися.
“Not them… but you. You I can hurt, and who knows? There are other settlements you creatures inhabit. Hiding behind your walls…”
— Не вони... але ви. Тебе я можу нашкодити, і хто знає? Є й інші поселення, в яких мешкають ваші істоти. Ховаєшся за твоїми стінами..."
Every word brought with it magic that froze the ground around him, pushing the snow aside before it froze entirely.
Кожне слово несло з собою магію, яка заморожувала землю навколо нього, відштовхуючи сніг убік, перш ніж він повністю замерз.
Ilea closed her eyes, taking in the flames behind her one last time with her sphere, before she opened them again and looked at the creature.
Ілея заплющила очі, востаннє вдихнувши полум'я позаду себе сферою, а потім знову розплющила їх і подивилася на істоту.
“Are you done?” she asked, raising her fists.
«Ти закінчив?» — запитала вона, піднявши кулаки.
The elf hissed as a lance of ice formed above Ilea and stabbed downward. She blinked to the right and ran through the side streets. A handful of wolves that had been foraging nearby yelped and fled from the explosion of magic behind her.
Ельф зашипів, коли над Ілеєю утворився спис льоду, і вдарив ножем униз. Вона моргнула праворуч і побігла бічними вуличками. Жменька вовків, що шукали їжу неподалік, закричала і втекла від вибуху магії позаду неї.
“Not here…” Ilea whispered as she ran through the streets, feeling the magic surge behind her. As she came upon a small square, she dodged to the right as a lance of ice rammed into a shop front on the far side, exploding into thousands of tiny shards.
— Не тут... — прошепотіла Ілея, бігаючи вулицями, відчуваючи за собою магічний сплеск. Натрапивши на маленьку площу, вона ухилилася праворуч, коли спис льоду врізався у вітрину магазину з дальнього боку, вибухнувши на тисячі крихітних осколків.
The elf appeared from the street behind and faced her, wrath and joy merging into a gruesome display on his still-grinning face.
Ельф з'явився з вулиці позаду і повернувся до неї обличчям, гнів і радість злилися в жахливий вираз на його все ще усміхненому обличчі.
“Running is pointless, hu—”
«Бігти безглуздо, ху...»
Ilea blinked in and punched the elf with everything she could muster, releasing all her spells in the process. The monster was thrown backward and slammed into the side of a butcher’s shop, breaking through the rear stone wall and coming to a stop in the street beyond.
Ілея моргнула і вдарила ельфа всім, що змогла зібрати, випустивши при цьому всі свої заклинання. Монстра відкинуло назад і врізалося в бік м'ясної крамниці, пробив задню кам'яну стіну і зупинився на вулиці за нею.
“You dare?” he said with a hiss as he got up, wicked black claws extending from his fingers. The blow didn’t seem to have visibly damaged the elf at all.
«Ти смієш?» — спитав він з шипінням, підводячись, з його пальців стирчали злі чорні кігті. Удар, схоже, зовсім не пошкодив ельфа.
“Stop talking,” she said as he advanced again.
— Перестань говорити, — сказала вона, коли він знову підійшов уперед.
An armor of ice formed around the elf’s body, completely encasing him from head to toe in thick blue ice that pulsed with magic. Despite the heavy ice suit covering his limbs, torso, and head, the mage continued to move unimpeded. At the same time, spikes materialized from all sides, attempting to pierce Ilea. She blinked, jumping from roof to roof to avoid the magic that advanced relentlessly, tiles exploding outward behind her.
Навколо тіла ельфа утворилася крижана броня, яка повністю огорнула його з голови до ніг товстим блакитним льодом, який пульсував магією. Незважаючи на важкий крижаний костюм, що покривав його кінцівки, тулуб і голову, маг продовжував безперешкодно рухатися. При цьому з усіх боків матеріалізувалися шипи, які намагалися пробити Ілею. Вона кліпала очима, перестрибуючи з даху на дах, щоб уникнути магії, яка невблаганно просувалася, і черепиця вибухала позаду неї.
“Die, human!”
— Помри, людино!
The elf was focusing on his magic, likely creating yet another ice lance, as Ilea grabbed loose bricks from the half-destroyed shop and threw them at him. The impacts didn’t even crack his new ice armor, but they certainly helped to piss him off.
Ельф зосередився на своїй магії, ймовірно, створивши ще один крижаний спис, коли Ілея схопила вільні цеглини з напівзруйнованої крамниці і кинула їх у нього. Удари навіть не тріснули його нову крижану броню, але вони, безумовно, допомогли його розлютити.
“You will di—”
"Ти помреш..."
Another brick hit the elf square in the face, his head jerking back at the impact.
Ще одна цеглина влучила ельфу в обличчя, його голова відкинулася назад від удару.
Hmm, I’ve gotten better at throwing, Ilea thought, a wicked grin forming on her face.
Хм, я стала краще кидати, подумала Ілея, і на її обличчі з'явилася зла посмішка.
