Коли Ілея вийшла з підвалу, вона почула, як жінка знизу попросила її про допомогу, а потім здивовано закричала, коли знову опинилася одна. Ілея повільно заплющила очі і витягла меч Талін, потім вдарила ним об дерев'яну підлогу, перш ніж знову кліпнути на вулицю.
A somewhat coordinated attack then, herding monsters even… just for fun? Or because they needed something to cause chaos?
Тоді дещо скоординована атака, пасуть монстрів навіть... Просто для розваги? Або тому, що їм потрібно було щось, щоб викликати хаос?
She looked around the streets. Dozens of corpses both of humans and monsters littered the ground here as they had near the walls. She moved one of the corpses to uncover a dead elf staring back at her.
Вона озирнулася по вулицях. Десятки трупів людей і чудовиськ були всіяні тут землею, як і біля стін. Вона перемістила один із трупів, щоб знайти мертвого ельфа, який дивився на неї.
They’re not invincible, at least… And they’ve left already, as far as I can tell. No sounds of combat, and elves don’t seem the type to stay when there’s nothing left to kill. Maybe I’m the first to find the city in this state, she thought, ignoring some goblins and nazarks who were fighting over a shiny sword they had found. Tragedy for some meant treasure for others, it seemed.
Вони не непереможні, принаймні... І вони вже виїхали, наскільки я можу судити. Немає звуків бою, і ельфи, здається, не з тих, хто залишається, коли їм нема чого вбивати. Можливо, я перша, хто знайшов місто в такому стані, подумала вона, не звертаючи уваги на гоблінів і назарків, які билися за блискучий меч, який вони знайшли. Здавалося, що трагедія для одних означала скарб для інших.
Ilea ignored the dead, moving on through the city. She felt numb. Before very long, she had arrived at Roland’s house. It looked unchanged, no different from the day Ilea had awkwardly met Roland’s wife and kids at the door – and, later, the rest of his unique family.
Ілея не звертала уваги на мертвих, рухаючись далі містом. Вона відчула заціпеніння. Невдовзі вона приїхала до будинку Роланда. Він виглядав незмінним, нічим не відрізняючись від того дня, коли Ілея незграбно зустріла біля дверей дружину та дітей Роланда, а пізніше й решту його унікальної родини.
Nothing was moving in or around the house, but her sphere already told her of some of the things that had happened inside. Blinking into the living room, she found Samantha’s dead eyes staring back at her.
Ні в будинку, ні навколо нього нічого не рухалося, але її сфера вже розповіла їй про деякі речі, які відбувалися всередині. Зайшовши у вітальню, вона побачила, що мертві очі Саманти дивляться на неї.
The sight hit her like a physical blow. Images of the Taleen dungeon surged into her mind. The scythe. The cold. The fear. Those she couldn’t save.
Видовище вразило її, як фізичний удар. У її свідомості спливають образи підземелля Талін. Коса. Холод. Страх. Тих, кого вона не змогла врятувати.
With a deep, ragged breath and sheer force of will, she pushed the feelings away, shaking slightly. There was nothing she could do for the woman now.
Глибоким, рваним вдихом і чистою силою волі вона відштовхнула почуття, злегка здригнувшись. Тепер вона нічого не могла зробити для жінки.
She could hear a ringing noise in her right ear, the continuous sound getting louder as she started hearing her own heartbeat.
Вона почула дзвін у правому вусі, безперервний звук ставав гучнішим, коли вона починала чути власне серцебиття.
Slowly kneeling down, Ilea closed the dead woman’s eyes and moved her body into a more peaceful position. She moved through the house and repeated the gesture for the others. Sophie, George, Jake, Mark, Anja, Loki, Cristine. Their wounds at least suggested they had died quickly.
Повільно ставши на коліна, Ілея заплющила очі мертвої жінки і прийняла більш спокійне положення. Вона пройшла через будинок і повторила цей жест для інших. Софі, Джордж, Джейк, Марк, Аня, Локі, Крістін. Рани принаймні свідчили про те, що вони швидко померли.
The ringing didn’t stop as the icy wind of winter howled in through the broken windows. Roland and Lily, however, were nowhere to be found, even after Ilea had checked all the rooms and the cellar.
Дзвін не вщухав, коли крізь розбиті вікна завивав крижаний вітер зими. Однак Роланда і Лілі ніде не було, навіть після того, як Ілея перевірила всі кімнати і льох.
In the end, she moved all the corpses into the living room and looked at each of them one last time. As she stood, she felt a coldness in her gut, though this was different from the curse. It was as if her very insides were frozen. The noise in her ear was gone now. Her wings spread and all her buffs activated as she stood there with her eyes closed and head bowed.
