The warrior’s legs slowly rebuilt as he screamed and screamed until the mage lifted his hand. A quick burst of mana shot into the warrior’s head and his skull impacted the cobbled street, knocking him out. Ilea meditated while healing him, and twenty minutes later, his legs were as good as new. It took longer to heal someone else’s limbs than her own, it turned out. She sat down on her ass and looked up.
Ноги воїна повільно відновлювалися, коли він кричав і кричав, поки маг не підняв руку. Швидкий сплеск мани вистрілив у голову воїна, і його череп вдарився об бруковану вулицю, відправивши його в нокаут. Ілея медитувала, зцілюючи його, і через двадцять хвилин його ноги були як нові. З'ясувалося, що на загоєння чужих кінцівок пішло більше часу, ніж на її власні. Вона сіла на дупу і подивилася вгору.
“Is he dead?” the rogue asked, but the mage shook his head.
«Він мертвий?» — запитав пройдисвіт, але маг похитав головою.
“No, she saved him. And she saved us a lot of time finding a healer too,” he said.
— Ні, вона його врятувала. І вона заощадила нам багато часу на пошук цілителя", - сказав він.
Ilea saw the rogue was level 203. The three others were too high for her to see.
Ілея побачила, що пройдисвіт був 203-го рівня. Троє інших були занадто високі, щоб вона могла їх побачити.
“It’s you who saved me,” she said quietly, looking at the elf’s remains.
— Це ти мене врятував, — тихо сказала вона, дивлячись на останки ельфа.
“You have gained much more experience than we have. So the damage dealt by you in the earlier fight must have been substantial. Do not undersell yourself, child,” the mage said. Ilea noticed now that instead of a helmet, the mage wore a strange mask. She found she couldn’t see beneath it with her sphere.
«Ви отримали набагато більше досвіду, ніж ми. Отже, шкода, завдана вами в попередньому бою, повинна була бути значною. Не занижуй себе, дитино", - сказав маг. Тепер Ілея помітила, що замість шолома маг одягнув дивну маску. Вона виявила, що не може бачити під ним своєю сферою.
“Child…” She said the word out loud, confused at the choice but too tired to care much. “Let’s leave. I know a place that might be a little safer. It’s deeper in the city, maybe we’ll find survivors there.”
«Дитина...» Вона сказала це слово вголос, збентежена вибором, але надто втомлена, щоб перейматися цим. "Ходімо. Я знаю місце, яке може бути трохи безпечнішим. Це глибше в місті, можливо, ми знайдемо там тих, хто вижив".
She was too exhausted to pay much attention to the fact that no objections came from the others. Not even when she simply grabbed the unconscious warrior and made for the sewer entrance where she remembered Lily had taken her. The other three Shadow’s Hand members followed her quietly as if it were the most normal thing in the world.
Вона була надто виснажена, щоб звертати увагу на те, що з боку інших не було жодних заперечень. Навіть тоді, коли вона просто схопила непритомного воїна і попрямувала до входу в каналізацію, де, як вона згадала, її забрала Лілі. Інші троє членів Долоні Тіні тихо йшли за нею, наче це була найнормальніша річ у світі.
They marched through the devastated city without a word. Either the scavenging creatures had fled during the explosive fighting, or they were smart enough to avoid such a powerful group. Either way, Ilea and her new companions encountered nothing living during their walk.
Вони пройшли через спустошене місто без жодного слова. Або істоти-сміттярі втекли під час вибухових боїв, або вони були досить розумними, щоб уникнути такого потужного угруповання. Так чи інакше, Ілея та її нові супутники під час прогулянки не зіткнулися ні з чим живим.
On arriving at the sewer entrance, Ilea simply walked in.
Підійшовши до входу в каналізацію, Ілея просто зайшла.
“Can one of you find people down here if there are any?” Ilea asked. “I can only spot them when I’m close.”
— Чи може хтось із вас знайти тут людей, якщо вони є? — спитала Ілея. «Я можу помітити їх лише тоді, коли перебуваю поруч».
The mage motioned to the rogue, who took the lead. The group walked on for about fifteen minutes before the rogue stopped in front of a wall and nodded. She’d found something.
Маг кивнув розбійнику, який взяв на себе ініціативу. Група йшла близько п'ятнадцяти хвилин, перш ніж пройдисвіт зупинився перед стіною і кивнув. Вона щось знайшла.
“Teleportation?” Ilea asked, looking at the mage, whom she assumed to be the leader of the squad.
— Телепортація? — запитала Ілея, дивлячись на мага, якого вона прийняла за ватажка загону.
“Only me and her,” he said, pointing to the rogue. Ilea nodded and used her right fist to smash through the brick wall. One punch was enough to make a big enough hole for them to move through.
— Тільки я і вона, — сказав він, показуючи на пройдисвіта. Ілея кивнула і правим кулаком пробив цегляну стіну. Одного удару вистачило, щоб зробити досить великий отвір, через який вони могли пройти.
