The man shook his head while one of his compatriots, a weasel-faced fellow, snickered loudly. A sharp glance from the axe-wielding leader made Weasel Face shut up immediately.
Чоловік похитав головою, а один із його співвітчизників, хлопець з ласкавим обличчям, голосно пирхнув. Гострий погляд ватажка з сокирою змусив Ласка негайно замовкнути.
“We’ll wait her out. The trees are covering us for now, but if we make a ruckus…”
"Ми її перечекаємо. Дерева поки що вкривають нас, але якщо ми зробимо галас..."
Claire stopped listening as she felt something and looked up. A smile tugged at her lips as she saw a familiar silhouette in the sky.
Клер перестала слухати, відчувши щось, і підвела очі. Посмішка смикнула її губи, коли вона побачила в небі знайомий силует.
A moment later, a figure in black landed in the nearby snow. Dark wings of ash were already floating away and vanishing behind her, the once pristine armor was scratched and battered, and one of the helmet’s horns was chipped.
За мить на сніг неподалік приземлилася постать у чорному. Темні крила попелу вже відпливали і зникали за нею, колись незаймані обладунки були подряпані та пошарпані, а один із рогів шолома був відколотий.
Claire sighed and felt a weight leave her shoulders as she crouched down to her mother and brushed her hair.
Клер зітхнула і відчула, як тягар покинув її плечі, коли вона присіла до матері і розчесала волосся.
“Is she alright?” Ilea asked.
— З нею все гаразд? — спитала Ілея.
Claire just nodded, smiling with relief at her friend.
Клер лише кивнула, полегшено посміхаючись подрузі.
*
Ilea took in the scene. Claire was standing behind one of her barriers, surrounded by six people. Her sphere noted two mages and four warriors. The old woman below the blankets was apparently fine, so Ilea moved her attention toward the others.
Ілея взяла участь у цій сцені. Клер стояла за одним зі своїх бар'єрів в оточенні шести людей. Її сфера відзначала двох магів і чотирьох воїнів. Стара жінка під ковдрою, очевидно, була в порядку, тому Ілея перевела свою увагу на інших.
A man with an axe, one of the warriors, walked a couple of steps toward her and put the butt of his weapon on the ground. “Greetings, warrior of the Hand. I assume Ravenhall has been retaken, then?”
Чоловік з сокирою, один з воїнів, пройшов пару кроків до неї і поклав приклад своєї зброї на землю. "Вітаю тебе, воїне Долоні. Отже, я припускаю, що Рейвенхолл був відвойований?
“Greetings, warrior of…? The city was retaken, yes,” she said as she watched their movements through her sphere. Claire seemed more relaxed now as she brushed the old woman’s hair. The shield, however, stayed in place.
"Вітаю вас, воїне...? Місто було відвойовано, так", - сказала вона, спостерігаючи за їхніми переміщеннями у своїй сфері. Тепер Клер здавалася більш розслабленою, розчісуючи волосся старої. Щит, однак, залишився на місці.
“You may call me Horrus. We’re here with orders from Dawntree. This woman, a mage of the Hand, has information on a dangerous fugitive,” he explained as the others moved a little around Claire’s barrier.
— Ви можете називати мене Хоррусом. Ми тут із замовленнями від Dawntree. Ця жінка, маг Долоні, має інформацію про небезпечного втікача», — пояснив він, коли інші трохи обійшли бар'єр Клер.
“Horrus, then. From Dawntree? That’s quite a long way to come for information on a fugitive. And why is it that she’s found the need to be protected behind a barrier?” Ilea asked with interest.
— Жах. Від Dawntree? Це досить довгий шлях до отримання інформації про втікача. І чому вона знайшла потребу в захисті за бар'єром?» — зацікавлено запитала Ілея.
“It is a long way,” Horrus said. “This woman here refused to cooperate with our noble-endorsed investigation. Perhaps the persuasion of someone in her own Order might help? We will reward you handsomely, of course. We’re just here for the information. Neither of them will be harmed, that is my promise to you.”
"Це довгий шлях", - сказав Горрус. "Ця жінка тут відмовилася співпрацювати з нашим благородним розслідуванням. Можливо, допомогло б переконання когось у її власному Ордені? Ми, звичайно, щедро винагородимо вас. Ми тут лише для того, щоб отримати інформацію. Жоден з них не постраждає, це моя обіцянка вам».
The five others were now all in attacking range. Either they didn’t share their leader’s diplomatic approach, or he was deceiving her. The occasional annoyed glances he shot toward the others made it seem like the former.
П'ятеро інших тепер перебували в зоні атаки. Або вони не поділяли дипломатичний підхід свого лідера, або він її обманював. Випадкові роздратовані погляди, які він кидав на інших, створювали враження, що це перше.
“What are you looking for anyway? Depending on the situation, I might be inclined to help,” Ilea said, thoroughly interested in what Claire might know to cause hunters like these to come all the way from Dawntree.
