…Він сунув навздогін, рештки його крові виливалися з анусу, і тягнув за собою захопленого ним сатуральника, так наче це був однорукий відросток Шефового тіла, таке собі досконале продовження Шефових нутрощів. Виючи від болю, Шеф, тим не менш, точно наставив пістолет. Випущена ним куля втрапила Ліпману прямо межи очі. Тільки, звичайно, прямо-межи-очі не те місце, куди треба цілити в єврея, бо звідти починається його ніс. Це так само, як стріляючи в християнина, поцілити в його Біблію чи натільний хрест. Загальновідомі історії про солдата-християнина, який врятувався від смерті у своєму шанці, бо ворожа куля, пущена йому в серце, поцілила в релігійну реліквію, подаровану матір’ю чи священником, коли він вирушав на війну — і відхилила кулю від цілі. Так от, те саме і у випадку з єврейським носом. Пуля зрикошетила від перенісся і повернулася в той бік, звідки вилетіла. Там вона влучила в кулю, що вже сиділа в плечі Шефа (пам’ятаєте?), і проштовхнула ту першу до його серця, тут-таки вколошкавши цю неєврейську сволоту. От вам і вираз «від'євреїти».

Що далі? На мить очманівши від взаємодії кулі 38 калібру з тим, що було, певною мірою, лише носом, Ліпман зразу не зрозумів, що тут досі немає його дружини та дитини. Що сталося з тими двома, поки він був бранцем Скаллі, Шефа і Ківшика? І хто такий той «Скаллі» зрештою? Чому він поводиться то так, то так? І що мав на увазі Шеф, називаючи Скаллі «Містер Міжнародний картель морозива»? І що все це взагалі? І як Ліпман використовуватиме тепер свій ніс, знаючи, що він куленепробивний? Чи це допоможе йому в пошуках дружини та сина? Чи сприятиме його бізнесу? Крізь які приниження змусили пройти його дружину та сина? А може, вони переховуються десь у безпеці — адже так може бути, що розумний хлопчина тільки удав, ніби отруївся морозивом, і скористався нагодою, щоб утекти разом із коханою матір’ю? А що Ейнштейн? Невже «Хто перемудрить Ейнштейна?» так і залишиться назавжди програмою тільки в уяві Ліпмана? Як він може продовжити свій шлях до Принстона, де, цілком очевидно, знаменитий вчений чекає на його приїзд, коли його син і його дружина десь переховуються? А до того ж, ця проблема зі звинуваченням у ритуальному вбивстві. Те, про що в натовпі, який зібрався навколо тіла Шефа, гомонять між собою розлючені мешканці Скаллі: «Так, просто вбив — холоднокровно!». Якщо бажаєте послухати дивовижне завершення останньої пригоди в житті Мілтона Ліпмана, «шукача талантів», настройтеся саме на цю хвилю завтра зранку — а наразі усім, хто тут «поза межею», добраніч, браття, солодких снів!

Переклад Олександра Буценка

<p>Франсін Проуз</p><p>(нар. 1947)</p>

Франсін Проуз народилася і виросла у Брукліні, навчалася у Гарварді. Вона є авторкою дев’яти романів, серед них: Judah the Pious (отримав премію Єврейської Книжкової Ради), Household Saints, Bigfoot Dreams, Primitive People, та Hunters and Gatherers. А також — авторкою двох збірок оповідань: Women and Children First і The Peaceable Kingdom, та томика новел Guided Tours of Hell.

Вона викладала в університеті Аризони, Гарварді, коледжі Сари Лоуренс, Майстерні письменників в університеті Айови, університеті Джонса Ґопкінса та виступала на таких письменницьких конференціях, як Бред Лоаф і Сьюані. Франсін Проуз отримала багато грантів і нагород, включно з грантами Ґуґґенгайма та Фулбрайта. Її нариси, рецензії та розповіді часто публікують, зокрема у таких виданнях, як The New Yorker, The New York Times та The Yale Review, а її художні твори перевидали у щорічній антології «Найкращі американські оповідання» (Best American Short Stories). Проуз багато років прожила у Верхньому Нью-Йорку (північ штату Нью-Йорк), а нині мешкає у місті Нью-Йорк разом із чоловіком, художником Гові Міхельсом, та синами.

<p>Електричний струм</p>
Перейти на страницу:

Поиск

Похожие книги