Я пишу вам у зв’язку із таким собі Я. Островером, чиї твори саме ваше видавництво виносить перед очі публіки. Будьте так люб’язні вибачити мені всі огріхи у Висловленні англійською. Я не сумніваюся, що в ході ділового спілкування з Я. Островером ви отримували від нього листи англійською мовою, ще гіршою за мою (У МЕНЕ НЕМАЄ ПЕРЕКЛАДАЧА!). Ми, іммігранти, хоч би як давно ми американизувалися, всередині завжди залишаємося зеленими новачками й ніколи не досягаємо справжньої гладкості письма, як у місцевих уродженців. На один мільйон таких зелених письменників — один Набоков і один Косинський[112]. Я згадую про них, аби продемонструвати свою надзвичайну обізнаність із Американською Літературою в усіх її Сучасних втіленнях. Вашою мовою я читаю, можна сказати, з вовчою жадібністю. Я вважаю себе дуже Проникливим критиком, особл. стосовно так званих амер.-єврейських письменників. Якби ви дали мені нас, я охоче виклав би вам багато своїх чітких думок щодо цих єврейсько-амер. хлопців і дівчат — таких, як (не за абеткою) Рот Філіп/Розен Норма/Меламед Берні Фрідман Б. Дж./Пейлі Грейс/Беллоу Сол/Мейлер Норман. Щойно прочитавши кілька нещодавніх творів останнього, включно з політичними, я хотів би нагадати йому те, що сказав Ф. Кафка, хай він покоїться з миром, німецькомовним, уже дуже зручно влаштованим, євреям Праги (Чехословаччина): «Євреї Праги! Ви знаєте їдиш краще, ніж думаєте!».
