Деригора презирливо форкнув.
— Ти просто розумієш, що програєш! Це ж викапаний Панько за молодих років.
Пилип стенув плечима.
Попри щедрі чайові вечір обійшовся ватазі дешево. Вирішили, що наступного дня вони подвоять зусилля з розтринькування грошей.
Уранці знову не могли добудитися Ярему. Спільними зусиллями його підняли з ліжка, ситно поснідали в ресторані при готелі, а звідти рушили на нову прогулянку.
— Льоди! Льоди! Найкращі фруктові солодкі льоди у цей задушливий день!
Характерники придбали морозива та зосереджено поглинали його, намагаючись не накрапати на кунтуші.
— О, диви! — зрадів Савка, тицяючи пальцем у бік площі. — Могильники з володчиками битимуться!
Гурт із двадцяти студентів із гиканням та вереском налетів на інший гурт, який стояв по той бік Контрактової площі. Закипіла бійка.
— Цікаво-цікаво, — Яремині очі заблищали. — А участь беруть всі охочі?
— Тільки студіозусам можна, — відповів Савка. — Бачиш? То спудеї Могилянської академії чистять писки вихованцям університету Святого Володимира, а ті, попри всі християнські настанови, доволі агресивно чистять писки навзаєм.
Колотнеча тривала пару хвилин, коли з сусідньої вулиці вигулькнув ще один юнацький гурт — на відміну від юрби бурсаків, у зеленому однострої.
— О, кашкети! — ще більше зрадів Савка. — Браття, ми стали свідками нечастого видовища. Це наче парад планет. Повірте, таке не побачиш щодня!
Студенти Могилянки та Святого Володимира вмить забули розбрат і строкатою зграєю налетіли на хлопців у зелених мундирах, які з готовністю прийняли їх навкулачки.
— За будь-яких умов студенти разом б'ються проти кадетів військового ліцею. Інакше ліцеїсти їх просто знищать, — на тому Савка доїв морозиво.
— Чому вони б'ються? — спитав Пилип.
— Кажуть, що все заради кохання прекрасних вихованок інституту благородних дівиць, — відповів Савка. — Але, як бачиш, панянок тут немає, і насправді то просто давня традиція, що з'явилася тут задовго до створення інституту благородних дівиць. Зрештою, які потрібні резони, коли молоді люди просто хочуть натовкти одне одному пики?
Бризкала кров, тріщав одяг, хрустіли щелепи. Перші побиті валялися на землі, хрипіли й стогнали, затуляючи голови і намагаючись відповзти подалі від вируючого натовпу. Крім характерників, за видовищем спостерігала вся площа, а деякі чумаки робили ставки.
— Благородні панянки, кажеш... А де той інститут дівиць? — Гнат підкрутив вуса.
— Якщо бути відвертим, у ту пору мене ці питання не цікавили. Але самих інституток я бачив: пурхають гурточками в кілька осіб, зазвичай у супроводі якоїсь висушеної матрони. Припускаю, де ми їх можемо зустріти ввечері. Провести?
— Питаєш!
Пронизливо засвистіли, і до гомінкого звалища побіг загін у синіх мундирах.
— Сердюки зіпсували хлопцям усю розвагу, — розчаровано махнув рукою Савка. — Можна йти.
Студіозуси кинулися навтьоки, сердюки без особливого завзяття спробували когось наздогнати, але передумали та почали збирати поранених, які не встигли покинути поле битви.
Характерники гуляли вуличками, купували дрібнички, їли солодощі та пили пиво, розмовляючи про все на світі. Тільки Пилип та Гнат старанно уникали зустрічатися поглядами.
— Газета! Свіжа газета! Нова битва Смарагдової Орди та Китайської імперії! Читайте останні новини!
Пилип сховав варган, на якому вигравав імпровізовану мелодію, придбав газету та сховався за шпальтами. Савка перехопив руку іншого малого, що крутився позаду нього, прошипів «не займай, негіднику», і коли переляканий злодюжка накивав п'ятами, обличчя брата Павича раптома змінилося:
— Так от, чому він мене взяв, — пробурмотів він.
— Про що йдеться? — поцікавився Северин.
— Про... — Савка з посмішкою відмахнувся. — Не звертай уваги, брате. Інколи розумієш дещо важливе, лише коли збагнеш самостійно.
Ярема також придбав газету, пробігся по статтях і, розкурюючи люльку, заявив:
— Пишуть, що верховний хан Смарагдової Орди, якого звуть перенародженим Темуджином, носить на грудях чарівний смарагд, завдяки котрому живе більше ста років.
— Гівночари, — авторитетно прокоментував Гнат.
— Наші розвідники не можуть цього підтвердити, — промовив Пилип із-за газетної огорожі. — Чингізхана охороняють так, як гетьманові не снилося. До його шатра навіть за милю не підібратися.
Незадовго до присмерку характерники завітали до ботанічного саду, де, за словами Савки, ввечері можна зустріти прекрасних інституток.
Сад потопав у деревах, привезених з усіх усюд, пахнув квітами та пізнім літом. Кияни прогулювалися, відпочивали на лавах, старий художник малював пейзаж на одній з алей, а Гнат придбав у квіткарки цілий кошик троянд та дарував квіти жінкам навколо.
У нього лишалося ще кілька троянд, коли Савка вказав на гурт із чотирьох дівиць: модно вбрані панянки тримали мереживні парасольки від спеки та невеличкі капелюшки, причеплені до ідеально укладених зачісок.
— Вони з інституту, готовий закластися. І без жодного супроводу! Це великий шанс, браття.
