— Звісно, тільки-но Вільям обійняв трон, я послав звістку до Ради Меріленду, щоб вони визнали королем його. Але чи то з природних причин, чи то, як я підозрюю, внаслідок лихих намірів моїх ворогів посланець помер на кораблі, і його поховали в морі разом із тим наказом, що він віз, так що Меріленд і далі мовчав навіть після того, як Віргінія та Нова Англія принесли присягу новому королю. Я негайно ж послав другого посланця, та шкоди було вже завдано, і той, хто не кричав іще «папіст!», почав кричати «якобіт!». Але біда не ходить одна, і 1689 року мої вороги в Англії домоглися, щоб в Ірландії мене проголосили поза законом на підставі звинувачень у зраді короля Вільяма на користь Якова — хоча в Ірландії за все життя й ноги моєї ніколи не було, а я саме тоді перебував у Англії, щоб відбити потуги Якова та Пенна відібрати в мене Меріленд! На додачу до всього в березні того ж року в Меріленді почали поширюватися чутки, що католики, змовившись з індіянами, у кількості дев'яти тисяч осіб вдерлися до Провінції, щоб вбити всіх протестантів; людям, яких послали до Маттапані, що в гирлі річки Потомак, розповіли про жахливу різанину у верхів'ях річки. Ті поквапились туди, щоб врятувати становище, але знайшли там поселенців, які озброювались, щоб запобігти тій різанині, яка, як вони чули, трапилась у Маттапані! І хоч як мої друзі намагалися переконати, що то все безпідставні й уявні страхи, уся провінція взялася до зброї та повстала проти католиків.
— Сліпці! Сліпці!
— Але це було не гірше, ніж антипапські виступи тут, у Лондоні, — сказав Чарлз. — Єдина моя радість в ті темні часи полягала в тому, що цього брехуна квакера Пенна арештували та посадили до в'язниці як єзуїта.
— Клянуся, це мене також радує!
— Цим змовникам залишалося лише завдати
— Звісно ж, король Вільям його повісив! — вигукнув Ебенезер.
Чарлз, який говорив так швидко та відсторонено, наче читав скорботні таємниці Розарію, тепер, здавалося, уперше звернув увагу на свого відвідувача відтоді, як розпочав розповідь.
— Мій дорогий Поете… — він поблажливо всміхнувся. — Вільям був у стані війни з королем Людовіком: по-перше, звідки знати, може, війна перекинеться і на Америку, і йому в цьому разі, звісно ж, кортить захопити контроль над усіма колоніями. По-друге, війна — дороге задоволення, і мої доходи могли б піти на платню солдатам. По-третє, він здобув корону внаслідок антипапської революції, а я — папіст. По-четверте, уряд Меріленду вмовляв його врятувати Провінцію від гніту католиків та індіян…
— Досить! — вигукнув Ебенезер. — Боюся, що він таки її відібрав! Але ж які були правові підстави…
— Підстави були напрочуд законними, — сказав Чарлз. — Вільям дав розпорядження головному прокурору розпочати справу проти моєї хартії на підставі
— Далебі, — сказав Ебенезер, — це все одно що повісити сьогодні, а злочин розслідувати завтра!
Чарлз кивнув.
