У приймальні Гатчинс і Барклей саме виходили: кожен мав власне завдання. Робін страшенно кортіло піти додому. Вона сьогодні була вільна, але Моррис крутився поруч, і вона була впевнена, що він шукає нагоди провести її до метро. Прикинувшись, що має попрацювати з документами, вона перебирала папки в шафах і сподівалася, що Моррис, який саме теревенив з Пат, піде. Вона саме розгорнула стару справу про серійну подружню зраду, коли з кабінету почувся голос Страйка. Робін, Пат і Моррис обернули голови. Кілька сторінок з папки, яку Робін тримала на висунутій шухляді, зіслизнуло на підлогу.
— ...тож ПІШОВ У СРАКУ!
Робін не встигла перезирнутися з Моррисом чи Пат, як двері кабінету розчахнулися. Страйк відверто лякав: весь білий, страшно злий, часто-часто дихає. Він промчав через приймальню, схопив пальто й з гуркотом почав спускатися сходами.
Робін підібрала аркуші, які впали.
— Чорт,— вишкірився Моррис.— Добре, що то не я дзвонив.
— От же норов,— з дивним задоволенням заявила Пат.— Щойно я на нього глянула, одразу все зрозуміла.
Ідучи до метро, Робін не вигадала, як увічливо відкараскатись від Морриса, тож мусила вислухати кілька тупих жартів і набрехати про свої плани на Валентинів день, бо не уявляла, як Моррис зреагує, якщо дізнається, що до неї в гості прийде Страйк. Прикинувшись, що не почула пропозиції Морриса якось увечері зустрітися і поговорити про своїх адвокатів, вона з полегшенням попрощалася з ним унизу ескалатора.
Поїзд помчав утомлену та трохи пригнічену Робін у бік «Ерлз-Корту», а її думки все крутилися навколо Морриса. Невже він так звик, що жінки відгукуються на його приємну зовнішність, аж тепер автоматично очікує симпатії? Чи проблема була в самій Робін, яка з міркувань увічливості, заради злагоди в колективі й через небажання каламутити воду, коли в агенції стільки справ, продовжує сміятися з ідіотських жартів і не каже чітко та зрозуміло: «Ти мені не подобаєшся. Ми ніколи не будемо зустрічатися».
Квартира зустріла Робін підбадьорливими смачними ароматами м’яса й червоного вина. Макс кудись вийшов, але в духовці стояла м’ясна запіканка, а Вольфганг лежав під розжареними дверцятами, ризикуючи обпектися. Він нагадав Робін фанатів, які з ночі чатують під готелем, сподіваючись побачити рок-зірку хоч мигцем.
Замість лягти подрімати кілька годин перед вечерею, Робін, яку зачепили нагадування Страйка про відсутність успіху в її спілкуванні з Амандою Лоуз і пошуках Пола Сатчвелла, приготувала собі кави, розгорнула ноутбук і розмістилася за обіднім столом. Відіславши Аманді Лоуз ще одного листа, вона відкрила «Гугл». Одна по одній літери логотипу перетворилися на пастельні цукерки-сердечки з написами: «ЧОЛОВІК МРІЇ», «КОХАННЯ-ЗІТХАННЯ», «ПОБАЧЕННЯ ВСЛІПУ», і чомусь Робін подумала про Шарлотту Кемпбелл. Заміжній жінці, звісно, буде дуже важко сьогодні зустрітися з коханцем. Цікаво, кого Страйк послав по телефону?
Робін почала шукати Сатчвелла, пробуючи повторити успіх Страйка з К. Б. Оукденом. Вона так і сяк крутила прізвище Сатчвелла і його два імені, міняючи місцями «Пола» і «Леонарда», пробуючи ініціали, навмисно помиляючись, але чоловіки, яких видавав пошук, здавалися безперспективними.
Чи можливо, що коханець Марго, художник у вузьких джинсах і з волохатими грудьми, за сорок років перетворився на Лео Сатчвелла, огрядного колекціонера класичних машин з козлиною борідкою і в тонованих окулярах? Робін вирішила, що це малоймовірно, хвилин десять пороздивлявшись сторінку Лео на «Фейсбуці»: судячи з фото, де він стояв у оточенні інших любителів старих машин, зросту цей чоловік був малого. Знайшовся також Браян Сатчвелл з Ньюпорта, але цей мав амбліопію і був на п’ять років молодший, ніж треба; і ще Колін Сатчвелл з Істборна, власник антикварної крамниці. Робін саме шукала його фото, коли почула, що відчинилися вхідні двері. За кілька хвилин до кухні зайшов Макс із пакетом харчів.
— Як там запіканка? — спитав він.
— Чудово,— відповіла Робін, хоч навіть не зазирала в духовку.
— Вольфгангу, киш, обпечешся,— сказав Макс, відчиняючи дверцята. На полегшення Робін, із запіканкою і справді все було гаразд. Макс зачинив духовку.
Робін згорнула ноутбук. Думку, що сидіти й щось набирати, поки інший готує,— неввічливо, їй прищепив колишній чоловік, який не терпів, коли вона приносила роботу додому.
— Максе, мені дуже прикро, але мій брат сьогодні привезе ще одного друга.
— Нехай привозить,— відповів Макс, розкладаючи харчі.
— І вони можуть приїхати раніше. Вони не чекають, що зможуть з нами повечеряти...
— Ще й як зможуть. Запіканка розрахована на вісім порцій. Я думав потім сховати залишки до морозилки, але якщо все з’їдять сьогодні, то я не проти.
— Це так люб’язно з твого боку,— провадила Робін,— але я знаю, що ти хотів спокійно поговорити з Кормораном...
