Бентежна кров полностью

— Ні, в мене трохи прогресу таки є,— мовив Страйк, доїв сандвіч і дістав записник.— Коли сидиш у лікарні, можна на диво плідно попрацювати. Я знайшов чотирьох живих свідків, один уже згодився поговорити: Грегорі Талбот, син Білла, який з’їхав з глузду й почав малювати пентаграми в звітах. Я назвався, пояснив, на кого працюю, і Грегорі виявився не проти поговорити. Іду до нього в суботу, якщо хочеш — приєднуйся.

— Не можу,— засмутилася Робін.— У Морриса й Енді сімейні справи, ми з Барклеєм взяли вихідні на себе.

— А,— озвався Страйк,— шкода. Так, ну я ще знайшов двох жінок, які працювали разом з Марго в клініці,— провадив він, гортаючи записник.— Медсестра Дженіс зберегла прізвище від першого шлюбу, і це допомогло її знайти. Адреса, яку дав мені Ґупта, застаріла, але я її відстежив звідти. Живе на вулиці Найтинґейл-Ґров у Гізер-Ґріні. А Айрін Булл тепер стала місіс Айрін Гіксон. Вона вдова успішного забудовника. Живе в Гринвічі на Серкус-стріт.

— Ти їм дзвонив?

— Вирішив спершу написати,— відповів Страйк.— Жінки немолоді, обидві мешкають самі... Я сказав, хто ми і хто нас найняв, тож вони матимуть час перевірити, чи ми не шахраї, може, зв’яжуться з Анною.

— Гарний план,— схвалила Робін.

— Так само вчиню з Уною Кеннеді, подругою, яка того вечора чекала на Марго в пабі, щойно впевнюся, що не помилився. Анна казала, що вона живе у Вулвергемптоні, але цю жінку я знайшов у Анику. За віком підходить, зараз на пенсії, але вона була вікарієм.

Робін насмішило обличчя Страйка, на якому змішалися недовіра й відраза.

— А що не так з вікаріями?

— Та нічого,— відповів він і за мить додав,— аж такого. Але в шістдесяті Уна працювала в «Плейбої». На тому фото з Марго поруч стоїть саме вона — в газетах підписано. Ти не думаєш, що перетворення плейбоївської кролички на вікарія — дивна історія?

— Цікавий життєвий шлях,— визнала Робін,— але перед тобою тимчасова секретарка, яка тепер працює детективом. І щодо Уни,— додала вона, діставши з сумки «Демона з Райського парку» і розгорнувши книжку.— Хотіла тобі дещо показати. Ось,— вона простягнула книжку Страйкові.— Прочитай те, що я обвела олівцем.

— Та я вже всю книжку прочитав,— запротестував Страйк.— Про який саме...

— Будь ласка,— попросила Робін,— просто почитай те, що я обвела.

Страйк витер руки паперовою серветкою, взяв у Робін книжку й зачитав абзаци, які вона відмітила.

Незадовго до зникнення Марго Бамборо записалася в приватний пологовий будинок на Брайд-стріт в Ізлінгтоні, де в 1974 році робили таємні аборти.

Цей пологовий будинок зачинився в 1978 році; архівів, де зазначалося б, чи зробили Бамборо операцію, не збереглося. Однак автор книжки «Що ж сталося з Марго Бамборо?» натякає на те, що її іменем могла скористатися подруга. Він відзначає, що ця жінка (ірландка й теж колишня плейбоївська кроличка), з якою Бамборо буцімто планувала зустрітися того вечора, мала всі причини підтримувати версію про зустріну пабі навіть після смерті Бамборо.

До пологового будинку на Брайд-стріт усього вісім хвилин пішки від підвалу Денніса Кріда на Ліверпуль-роуд. Таким чином, лишається імовірність, що Марго Бамборо не збиралася того вечора до пабу і збрехала, щоб захистити себе чи подругу, тож і викрасти її могли не в Клеркенвеллі, а неподалік оселі Кріда біля Райського парку.

— Що за!..— вигукнув Страйк, ніби громом уражений.— У моїй книжці про це жодного слова! У тебе тут три додаткові абзаци.