«Т и ш а і грі м». Тримаючись такого принципу, з цієї збірки ми вибрали близько 20 творів. Наскільки нони зазнали змін при остаточному редагуванні у видавництві без волі автора, важко сказати, бо з усіх сімнадцятьох ми диспонуємо для порівняння тільки авторськими оригіналами двох поезій: «Піч» і «Ой майнули білі коні». Остання поезія надрукована без змін. У першій є дві, зрештою, не істотні поправки: в оригіналі третій рядок другої строфи звучить так:
І чекають слухняно черги
Відповідний рядок у збірці:
І чекають п о к і р н о черги
Перший рядок четвертої строфи в оригіналі:
Біга тітка із х а т и в сіни
У збірці:
Біга тітка із кухні в сіни
Це ніяк не означає, що й усі інші друковані в цій збірці поезії лишилися більш-менш в авторській редакції, бо ж відомо, що редактори видавництв мають обов’язок пильно підчищати прийняті до друку твори, не питаючись згоди автора. І Іа це є свідчення в щоденнику Симоненка: «Друковані органи стали ще бездарнішими й зухвалішими: “Літературна Україна” каструє мою статтю, “Україна” знущається над віршами. Кожен лакей робить, що йому заманеться».
«З є м не тя ж і н н я». Що цензори пильно працювали над підчитуванням Симоненкових творів, це видно з цієї посмертної збірки. До всіх поезій з неї, надрукованих у нашому виборі, ми маємо аж десять авторських оригіналів, на підставі яких вдалося встановити, що рівно половина з цієї десятки перекручені й зфальшовані, так що вони набрали протилежного авторовому задумові звучання. З уваги на те, що вони вимагають докладнішого коментування й сії і вставлення, ми винесли їх в окремий розділ: «Поезії, спотворені режимною цензурою».
Решта п’ять, що при перевірці виявилися надрукованими без змін супроти оригіналу, наступні: «Лебеді материнства*, «Ти знаєш, що ти — людина», «Де зараз ви, кати мого народу», «Перехожий» (вперше друковано в «-Літературній Україні» від 26 лютого 1963 з присвя тою
Ліні Костенко. У збірці присвято випущена, нема її й у нашому оригіналі), «Там, у степу, схрестилися дороги».
Щодо всіх останніх, на які нема оригіналів, важко щось певне сказати, як і про першу збірку, хоч у багатьох випадках є підстави підозрівати явні перекручення. Для прикладу наведемо повністю такий вірш:
0 земле з переораним чолом,
З іубами, пересохлими від сміху!
Тебе вінчали з кривдою і злом,
Байстрятам шматували на утіху.
Вкраїнонько, іуде твоє багаття,
Убогість корчиться і дотліває в цім.
Кричиш ти мені в мозок, мов прокляття
1 зайдам, і запроданцям твоїм.
Любове грізна! Світла моя муко!
Комуністична радосте моя!
Бери мене! У материнські руки
Бери моє маленьке гнівне Я!
Візьми всього! І мозок мій, і вроду,
І мрій дитинних плеса голубі.
Для мене найсвятіша нагорода —
По грібним буть, красо моя, тобі.
Уся поезія — вияв чистої любови до батьківщини, і коли поет говорить, що її «байстрятам шматували на утіху», картає «зайд* і своїх «запроданців», то ясно, що він говорить не абстрактно, а конкретно про сучасі іу йому дійсність (до речі, про «зайд» і «запроданців» сказаі ю в теперішньому часі). І проти кого «гнівне Я‘> на початку шістдеся тих років? Ясно, що це гостро антирежимна поезія. І щоб її надрукувати, щось змінили в другому рядку третьої строфи (див. підкреслення) на ♦комуністична» (явно недоречне, чуже слово), чим збили вістря, замаскували справжнє спрямування поезії, відвівши його в інший бік. Звичайно, цс тільки припущення, але воно не позбавлене підстав, як це побачить читач на разюче подібних прикладах далі.
♦
Поезії, спотворені режимною цензурою. П’ять з них з більшими чи меншими додатками, скороченнями й змінами, як сказано, були вміщені в збірці «Земне тяжіння». Мета всіх змін спільна: перекрутити зміст так, щоб або зовсім вилучити чи невтралізувати викриття сучасного режиму в Україні, або відвести ці викриття на іншу адресу.
«Гранітні обе л і ски, я к медуз и...» В оригіналі ця поезія без назви. У збірці їй дали назву «Пророцтво 17 року», явно пришиту штучно, щоб кинене з савонаролівською пристрастю обвинувачення со-вєтчині переадресувати на царат. Зміст твору, одначе, зовсім сучасний, і немає ніякої логіки втому, щоб пост у шістдесятих роках чомусь ♦пророкував» те, що вже сталося в 1917 році. Тому, для більшої «переконливости», до кінцевих рядків оригіналу
І загойдають дерева на вітті Апостолів злочинства і облуд!
ще підримували два рядки в дусі гасел сімнадцятого року:
І встане правда і любов на світі,
І на сторожі правди стане труд.
ми дістали з різних джерел, цих двох рядків, ясна річ, немає.
«Дума про щастя» у збірці супроти оригіналу має кілька змін. І Іс істотною з них є 'така: 28—29 рядки оригіналу (див. як у нас)
Щастя хлюпає срібною хвилею,
змінено на
Хлюпа щастя дзвінкою хвилею,
Далі вже йде істотне. Чотири рядки (41 —44), в яких пост іронізує з фальшивого патосу газетчиків, що прославляють «щасливе життя*, викинемо зовсім. Ось ВОНИ:
Цс ж яка показна ситуація: гарна мати і троє ді тей, це ж чудова яка ілюстрація для підтвердження наших ідей.