Спираючись на широке заднє колесо, Естебан зиркнув на нерозораний шматок поля. Він розчищав нову, придбану кілька місяців тому ділянку, щоб навесні засіяти її солодкою кукурудзою та соєю. За дві години він пройшов чимало, але попереду чекало ще три чверті поля. Чоловік не мав наміру марнувати час через таку дурницю, як розлад шлунка.
Фермер заскочив до кабіни, зручніше вмостився, ввімкнув радіо та вдихнув на повні груди. Запаморочення минуло, проте голова розболілася дужче. Якщо раніше Естебану здавалося, наче йому крізь вуха застромили розпечені шпиці, то тепер відчуття було таким, ніби цими шпицями, не виймаючи їх із вух, просто в голові в’яжуть зимову шкарпетку.
А потім щось сталося. Естебан Петек поклав обидві руки на кермо, втупився поперед себе та застиг. По радіо змінювали одна одну пісні, сонце підіймалося вище, заганяючи тіні у сховки, а фермер сидів і не рухався, немов воскова фігура. До всього Естебану примарювалося щось дуже дивне. Йому здавалося, наче він лежить на ліжку в спальні на другому поверсі свого будинку і дрімає, а його дружина — його молода третя дружина з наївним дитячим личком і грудьми порно-зірки, — граючись, виштовхує його із цього ліжка. От тільки коли Естебан озирався — повертався на інший бік уві сні, — то замість звабливої дружини бачив пульсуючу чорноту, яка випирала його не з ліжка, а з власного тіла.
Спливло довгих сорок хвилин, перш ніж фермер ворухнувся та натиснув на газ.
«John Deere» заторохтів і посунув уперед. Трактор проїхав рівно п’ятдесят метрів, а тоді різко повернув наліво. Через п’ятдесят метрів — знову наліво. Ще через п’ятдесят — направо, і далі йшов сто метрів прямо. Потім — направо, направо, ще раз наліво. Спостерігач, який придивлявся б до переміщень «John Deere» збоку, напевно, подумав би, що водій п’яний або розважається, від нудьги ганяючи трактор полем, як йому заманеться.
Та це не так.
Якби цей самий спостерігач стежив за рухами трактора не з краю поля, а з висоти пташиного польоту, скажімо, зависнувши над лугом на повітряній кулі чи гелікоптері, йому відкрилася б зовсім інша картина. «John Deere» тягав за собою плуг, лишаючи на неораній поверхні гірського лугу чіткі темні смуги спушеної землі, які у міру просування складалися в заплутаний, але однозначно осмислений візерунок. Безперечно, у спостерігача виникло б логічне запитання: як Естебану, затиснутому в обмеженому просторі кабіни, удається так точно відтворювати достобіса непросту криву на такій великій площі? Скидалося на те, що якась невидима сила підказує чоловікові, куди й у який момент повертати. Щось вище за нього. Стоїть і дивиться. І скеровує. Фермер і сам би здивувався. Якби годину тому остаточно не втратив здатність дивуватися.
Трактор «John Deere», яким керував Естебан Петек, виводив на землі лінію, відому в математиці за назвою крива Гільберта (позначену так за іменем німецького математика-універсала Давида Гільберта), одну з найпростіших
Пляж ізолювали через два дні після того, як померла Марія Мелендес, а Тіто почав чути голос у голові. На ранок третього, попередньо набравши зразків для аналізу, всі туші облили бензином і підпалили. За цей час, незважаючи на те, що рибний ринок у Пуерто-Лопес ще 8 січня закрили на тиждень, деякі, скажімо так, не зовсім чесні рибалки встигли продати в Ґуаякілі приблизно сім тонн риби…
Дослідження морських ссавців і риб, які загинули біля берегів Еквадору протягом 7–8 січня 2015 року, виявилося безрезультатним. В узятих зразках тканин не було знайдено слідів отруйних, токсичних чи радіоактивних речовин. У ході аналізу океанської води — екологи взяли проби на різних глибинах і різних відстанях від берега вздовж усього узбережжя Еквадору — також не спостерегли відхилень від норми. Причина масового викиду так і залишилася нез’ясованою.
