Я зловив гав, поки дивився на кам'яного мага, вд того трохи не потрапив пд вз, що перевозив сно. Ледь встиг вдскочити пд сердити крики взниц. ось в цей момент на оч потрапив шпиль Веж Айденуса, прикрашений величезним золотим орлом, який споглядав за жителями Новограда. Башта мага, маквка яко з слв мсцевих була вкрита червоним золотом, знаходилась десь далеко в центр мста, за внутршнми мурами, як роздляли столицю на частини, тобто квартали.
Нарешт вддихавшись, я зрушив з мсця та близько години блукав серед вуличок Торгового Ряду, заглядаючи в крамниц, пдслуховуючи розмови перехожих. Скажу, що Бернар мав рацю, кажучи, що в Новоград було легко загубитися. справа навть не в мен, а в тй дурнуватй забудов цього мста, а особливо Торгового Ряду. Головне зрозумв одне: треба не випускати з поля зору Велику Хлбну вулицю тод можна буде повернутися до Портових ворт.
День вже добгав вечора, а навколо не вщухала метушня. Люди звично вештались столицею. Одн поспшали по наказних справах, нш торгували, трет щось купували, четверт оглядали столицю...
-Чво зволт? - нахилився до мене якийсь лтнй чоловк.
Я озирнувся. Виявляться ноги занесли мене в якесь забите Сарном мсце. Поруч стояв лоток з розкладеною вйськовою амунцю, одягом та ншими речами. В цьому райончику було багато солдатв: пших, кнних, озброних професоналв та новачкв, як ледь вмють правильно тримати меча.
-Что-то подсказать? - знову спитав мене торговець.
-Не знаю... Можливо, прикупив би щось з одягу... а у вас лише зброя...
-Ну, так на ето сводня.., - чолов'яга чомусь зам'явся, а потм якось дивно посмхнувся. Його голос настав трохи ншим, я б сказав - офцальним: - Сьогодн на це чималий попит!
Судячи з мого вигляду, торговець зрозумв, що я не в курс ниншнх новин.
-Вноч, ходять чутки, - почав пошепки розповдати вн, - нбито захопили нашу фортецю Горшок.
-Що? Хто? Як?
До нас наблизились дво солдат. Вони явно почули слова торговця.
-Ти чво млш? - гаркнув один з них йому. - Знаш, шо за слух биват?
-Хлопц... рбята... я нчво такова н говорю! - злякався старий чолов'яга.
-Ладно, н сси! Ми ж н городская стража! - кинув другий голосно розреготався. Очевидно, йому сподобалось, як товариш налякав торговця. - А про Оршк зря всйо-так н болтай! А то загрмш до Жуг сава!
-А що там трапилося? - пдключився я. - Захопили той Горшок, чи брешуть?
Солдати перезирнулись один з одним. Потм той, що був лворуч махнув рукою та сказав:
-Завтра всйо-равно м голови снсут... а на площад раскажут... Чво скривать правду-то!
-Снсут? Нам? - торговець позадкував.
-Та н вам, дурнь! А м... бунтарям... Првзут в Новоград шоб н повадно ним - прлюдно враззз! - солдат щосили махнув рукою, буцмто вдрубав комусь голову.
-Так значить щось в Горшку трапилось? - не вдчплявся я.
-Бунт! - додав другий, та з таким видом, буцмто хотв сказати, що я також дурень. - Но нчво, щас с нм бистро справяца! ван врскй н такх усмрял!
-Да-да! - вторив перший ратник. - Узнают, по чйом фунт лха! Завтра услишит!
З ким "бистро справяца" та про що ми почумо ратник так не пояснив. Ледь ц дво солдатв пшли геть, як торговець розгублено пробурмотв:
-О, Сарне! Що ж то робиться? Отже врно мен казали... врно... Ох-ох-ох! - вн осенв себе святим знаменням та щось тихо-тихо пробурмотв пд нс. Деклька секунд чолов'яга почав жалтися на негаразди в Лз: - Спочатку соляний бунт на Форокс... потм рудокопи в млистих шахтах на Умойр... тепер у нас на алод почалось! Ех-ех-ех!.. Не знаю, що ц дво балакають, проте заколоти нколи без мпер не обходились! Про те вс бають в мст... правда не вголос...
Я задумливо почухав маквку. Ото ж бо, дивлюся, чому по столиц чомусь чимало озброних солдатв бродить... Та ще переврки бля ворт... Оттепер все зрозумло!
Я знову почухав мактру.
Фортеця Горшок... пам'ятаю, як про не згадувалось в судовому журнал... Бернар тод казав, що це один з найбльш укрплених центрв Лги.
от тоб взьмть ласуйте! Бунт! Що за хрня? З якого переляку подбне трапилось?..
Слухай. Боре, а якщо до бунту дйсно приклала руку мперя, то... то... то нам, м'яко кажучи, буде непереливки. Варто тльки висадитися ворожому вйську, як в Свтолсс почнеться кривава колотнеча. вйна вже буде не десь на далеких алодах, не на Святй Земл, а прямо тут, в самому серц Кватоха.
Картинка, скажу вам, намалювалась моторошна.
"ван врскй н такх усмрял", - так заявив ратник. Отже, до Горшка вже мабуть направили яксь сили... Не стражникв, зазвичай, а рестровикв! Тих, що вмють голови рубати!
Проте, захопити Горшок буде дуже проблематично. Якщо врити словам Бернара, то це практично неприступна фортеця. Яким чином ми завтра побачимо на площ бунтвникв?
Дива та тльки! - я вдйшов вд торговця та рушив соб дал. Мабуть, вже треба повертатися до трактиру... тим паче, що вже живт бурчить.
Бля позеленло вд моху стни помтив зовсм маленького гберлнга. Скорш за все, це була дитинка. Десь хвилина спостергання за нею, мен стало ясно, що вона загубилася.
