Чисто по-людськи стало шкода цього малорослика. Я наблизився, присв, щоб бути на рвн з дитиною. маленьк чорн оченятка злякано втупилися в мою персону, явно очкуючи якогось пдступу.
-Привт! - посмхнувся я. - Як справи?
Вдповдь гберлнга бльше походила на шамкання беззубого старого: ан слова не розбрати. Я перепитав , напружуючись, змг розбрати наступне: перед мною була двчина на прзвисько Гггомасська... тобто - Ромашка. Вона разом з братами напросилася сходити в Торговий Ряд, нбито для закупвл сол. ось, як результат, вдбилася загубилася.
-Тоб треба повернутися в Гберлнгськй квартал, - промовив я, на що Ромашка тут же закивала головою. - Пшли, проведу...
Чесно кажучи, я лише приблизно знав, де знаходиться той квартал. Бачив ворота до нього, коли вештався вуличками. Ми рушили по бруквц й десь за пвгодини блукання дсталися мсця.
Висок кам'ян мури, що роздляли Торговий Ряд з Гберлнгським кварталом були ще частково недороблен. Ми дйшли до брами за клька секунд вибралися до широчезно площ. Мене вдразу вразила характерна вдмннсть архтектури, а саме - пузат округл будиночки... При чому майже вс дерев'ян...
Не скажу, що вони були акуратн, проте огиди не визивали. Бльш-менш доглянуте село. Тльки з бруквкою.
Ось такий вн, Гберлнгський квартал. То тут, то там снували "ростки" в нацональному одяз - рзнокольорових клтчатих килтах. Але були т, що носили якусь гримучу сумш в ельфйсько-гберлнсько-людському стил. Було смшно, цкаво одночасно. Людей тут було малувато, а ось ельфв - взагал жодного. Хоча, якщо пригадати сво прогулянки Торговим Рядом, то там теж дуже рдко траплялися ельфи... А ось гберлнгв - чимало.
Ромашка радсно пдскочила кинулась кудись бгти. Я тльки рота встиг вдкрити, а потм махнув рукою. Про себе лише посмхнувся стосовно дитячо безпосередност. А, в ншому, дти серед гберлнгв дти.
Озирнувся, хотв було повертатися назад, а потм виршив трошки пройтися по цьому кварталу. На вдмну вд Торгового Ряду, тут бруквка була не така чиста. У багатьох мсцях виднлися купи смття кнського гною. Навколо продавали багато риби: солоно, в'ялено, свже спймано. носили в корзинах, варили в величезних чанах, смажили на пательнях... потрошили... сушили... солили...
Загалом, навколо була суцльна риба. А жнки-господин дловито крутилися бля торговцв, вибираючи щучок, омулв та карасв.
Маленьк, схож на кшок, дтлахи з цкавстю розглядали мою персону. Одному такому я посмхнувся навть пдморгнув, а той раптом злякався та кинувся бгти геть.
Невже люди тут рдксне явище? - промайнуло в голов. тут же я побачив величезну людську фгуру, яка на фон маленьких волохатих гберлнгв виглядала просто разюче. Якась мить, я зрозумв що це Першосвт.
Вн сидв бля величезного казана, тримаючись руками за голову. Поряд метушилися клька сердитих гберлнгв, як щось кричали на свой мов.
Обличчя Першосвта було дуже опухлим, а пд лвим оком виднвся синець. Одяг мсцями порваний. Вд хлопця за версту несло перегаром вд якогось дешевого пйла.
-Гей, друже, добре виглядаш! - посмхнувся я.
Першосвт пдняв каламутн оч й довго вдивлявся в мо обличчя.
-Боре? - пробурмотв вн. - Як мен хрново...
Гберлнг завмерли з часткою цкавост подивилися на мене.
-Що трапилося? - спитав я хлопця.
-Не пам'ятаю, - знизав той плечима.
Ан збро, ан ременя... навть торби нема... Можу побитися об заклад, що грош у Першосвта теж були вдсутн.
-Як вн у вас опинився? - звернувся я до сердитих гберлнгв.
-Припхався пвгодини тому! - неохоче вдповв один з них. - Зламав нам воза... розсипав горщики... деяк взагал розбив... Хто заплатить за те?
-Спокйно... спокйно... Я все оплачу.
Щось щастить мен сьогодн на добр справи. При такй вдач, ввечер слд очкувати на нагороду...
-Добре погуляв, - я присв навпочпки бля Першосвта оглянув його синяк та подряпини. - Бився?
-Не пам'ятаю, - хлопець дохнув мен в обличчя моторошною сумшшю винних парв. - Зайшов до шинку... Все чинно так... скатертина, посуд... двчата... Замовив пива... пости... а потм як в туман... Здаться, з кимось зчепився...
-Це помтно! Ти йти можеш?
Хлопець знизав плечима та пробурмотв, що спробу. тут же обблював сво черевики.
-Ех, хлопчисько! - сердився я. - Другий день в столиц й вже встиг вляпатися в гвно!
Я пдйшов до гберлнгв, розрахувався за бит горщики та взок, а потм повернувся до Першосвта, який все ще намагався пдвестись. В цей час до нас наблизився якийсь старий, з виду поважний, гберлнг. Позаду нього тупотли ще дво (судячи з усього - брати). всю цю процесю оточувала чимала кльксть озброних гберлнгв. Схоже, то була мсцева стража, чи хтось на кшталт цього.
-Доброго дня! - хрипко промовив старий. Висока хутряна шапка на його голов, спнулася вбк, ледь вн кивнув мен.
- вам, шановний, - вдповв я.
-Ми, - продовжив гберлнг, - Сив... гберлнгськ посли в Новоград... курирумо питання нашо громади...
Прозвучало якось офцйно. Я би навть додав - занадто. все ж, не дивлячись на холоднсть тону, як най можна ввчливо промовив у вдповдь:
-Дуже примно.
