-Чи розумте ви, що таке континент? - неголосно спитав посол. Не думаю, що вн очкував на мою вдповдь. - Величезний... неймоврно величезний шмат суши! Мен й самому важко уявити його розмри... ось його "проковтнув" зловсний астрал. Наша са зникла, наче нколи й не снувала...
-Але ви все ж в те не дуже врите, якщо раз вд разу вдправлятесь на пошуки?
-Одного дня небо розкололося, - промовив Сивий. - Свт трснув. крижаний Вовк пожер сонце. Так часто цитують наш легенди... Астрал пожер Сарнаут, але ж не весь! Ми, наприклад, з вами дос снумо.
-Завдяки Великим Магам! - рончно посмхнувся я. - Не хочу вас няк образити, але серед гберлнгв нколи не народжувались маги. Тим паче Велик! Тому чому ви вс й дос вважате, наче са залишилася цлою в астральному мор? Кому б вдалося стримати його наступ?
В цю мить принесли частування. Чесно кажучи, мене мало не знудило вд одного тльки запаху. Я звичайно чув про нацональну гберлнгську страву - "кислу рибу", чи ескгр (коли ми пливли в галеон в Новоград, мен Лок встиг трохи про не розповсти), але не думав, що вона ма настльки непримний запах. Готували, здаться, цю справу так: засоленого очищеного омуля клали в якийсь вдкритий посуд залишали бродити. А згодом, коли риба "скисала" (а врнше - псувалася) й починали сти.
ось на стол перед мною поставили миску з есгром. Та ще з чималим шматком. До горла тут же пдкотила нудотна грудка... Я навть примусив себе дихати ротом...
За клька секунд подали корж, сир холодний темний ель.
-Пригощайтесь! - посмшка Сивого була схожа на собачий оскал. Мо останн слова його все ж скаламутили, хоч вн намагався те приховати. - Пригощайтесь, Боре!..
Я обережно подякував.
-Ми, як вже було сказано, рад, що ви допомагали Тону на тому дивному остров, - продовжив посол. - Шкода, звичайно, що його подорож так сумно закнчилася. Не дивлячись на те, що не вс врять в успх в пошуках си, ми вважали, що у Тона перспективний напрямок розвдування. Але... але сталося, що сталося, то прийдеться знову продовжувати вдправляти дослдникв в ус куточки астралу. Може, комусь з них вдасться знайти Батьквщину... наше Древо.
В цей час нарешт привели Першосвта. Вн важкими кроками спробував пднятися по сходах, але тльки-но переступив порг вдчув запах "кисло риби", як його обличчя надбало блдо-зеленого кольору. Хлопець одним стрибком перескочив через ус ступен, а в наступну мить його знудило прямо на бруквку.
-Слабкий шлунок у вашого товариша, - рончно посмхнувся посол. - А ви чого не сте?
Я стримався вд дкого зауваження та зрозумв, що це свого роду спит. Вдмовитись, це значить ще раз образити мсцеву гберлнгську громаду. Отже, згадуючи хн традиц, поклав на корж сир трохи риби. Звернувши все в трубочку, я видихнув вдкусив перший шматочок. На подив омуль не був зпсованим, як мен думалося. Солений на смак, та ще з сиром... а потм зверху ковток елю... Дуже не погано. Навть - смачно!
Вс розповд про те, що подбну жу можуть сти тльки варвари, вважаю чистою маячнею!
-Ви питате, навщо ми шукамо су, нашу прабатьквщину? - промовив посол. Вн взяв свою порцю елю та зробив невеличкий ковток. - Питате, чому ось вже багато рокв раз-за-разом споряджамо корабл, ведемо розвдку астрального моря?
Сивий зтхнув та раптом замовк. Його оч втупились кудись вдалечнь, за стни цього будиночку. Мабуть, - думалось мен, - перед його внутршнм поглядом пробгають картинки з "старих прекрасних часв", яких вн, звично, нколи не бачив, проте сто разв чув.
-...коли не було някого астралу, - промовив чийсь голос.
от вже я повернувся до якихось спогадв...
Кузня... брати Задерихвост... горить вогонь в великй печ...
-...коли на меж мж льодом та полум'ям росло Велике Древо, - розповдають мен волохат ковал, - з глок якого були створен перш гберлнги - Ас та Емла...
Межа, - сказали вони. я намагаюсь уявити, як би виглядав кордон мж вогнем та льодом... Що то за мсце? Що то за таке дивне дерево?
-...кожен гберлнг по досягненню повнолття вдправитися до Древа, щоб прожити там певний час, охороняючи те мсце вд набгв диких племен оркв.., - додаюсь брати Задерихвост.
в цю мить чомусь запекло в грудях... вже я бачу темн силуети кораблв... тла вбитих людей... сам лежу навзнак, дивлюсь в зоряне небо...
-Цкава ви людина, Боре, - голос посла раптом вирвав мене з тих дивних мсць, де вешталась моя свдомсть.
-Що? - перелякано перепитав я. Вдчуття, наче звалився на дупу.
Озирнувся навкруги. Отже, знаходжусь в будинку Сивих. Сиджу бля столу. м "кислу рибу"...
Що за нхазвня вдбувалась хвилину тому? Що то було? Спогади? Гра власно уяви?
-Чим же я так цкавий? - нарешт опанував себе спитав у посла.
-Знате Лока?
-Ще б пак!
-Вн заходив до нас вчора... допомг Тону влаштуватися... До реч, вони удвох навть здружилися. Дивно, чи не так?
-Чому ж дивно? Обидва вдтепер самотн... без братв та сестер... Чому ж не здружитися?
-Так, так... ви мате рацю...
-До реч, ви так не вдповли. Чому я "цкавий" в ваших очах?
