Тут мен принесли здоровезний кухоль пива та смажену ковбасу. Пахло все непогано, та з виду було нчого. Проте варто було спробувати того пива, щоб зрозумти - рдксна кислятина.
Не встиг я зробити й ковток, як зрозумв, що мене помтив рудий хлопчина. Вн ляснув свого товариша по плечу голосно прокричав:
-О-о-о! Глянь-ка, щйо одного нлйогкая зансла!
А Нхаз би тебе забрав! От падлюча пика, помтив таки!
Схилившись один до одного, компаня рудого нахаби довго щось обговорювала, при тому нод голосно регочучи. Я зробив вигляд, наче х не помтив та взявся за ковбасу. Пару разв укусив - не сподобалось. Занадто багато жил... Та з прянощами перебрали.
Смх став голосншим. Я крам ока помтив, що з-за столу встало четверо чоловкв разом з рудим забякою. Побрязкуючи зброю, вони попрямували до мене.
Всякй людин, в тому числ навть бандиту, для того щоб зробити що-небудь мерзенне, потрбний привд. Хоч формальний. Така вже природа людей: м завжди необхдно виправдання власних дй. Ударив когось, наприклад, то всм кажеш наче захищався. Ну в такому ж дус.
Ось зараз ця четврка вдразу в бйку не ползе. Я в тому впевнений. Спочатку почнуть задиратися, а вже потм скористуються нагодою.
Отже, бйки, мабуть, не уникнути... Слухай, Боре, а от цкава рч: щоб зараз сказала Баришева? Невже все також натякала, наче це я запланував бйку? - вд подбно думки ледь не розреготався.
Чоловки наблизились, стали навколо мене. Дво розташувалися з бокв, третй - за спиною. А попереду, звичайно ж, рудий десятник.
-Ну, здарова! - бадьоро вигукнув вн. Здаться хлопчак прийняв неабияку дозу горлки. Вдразу хоробрсть в дуп заграла. - Помнш мня?
Якщо я якимось чином викручусь, не дам приводу, то ця зграя випивох не зможе вдкрито напасти в трактир. А швидше за все пдстереже мене в темному провулочку, де не буде свдкв хнм падлючим справам. Мабуть, все ж лпше мен бити м пики на людях... бо хтозна, як воно потм повернеться.
Я вдпив пива (врнше т кислятини, що звалося пивом), при тому вдаючи наче слухаю потшну псеньку мсцевого грошового музики.
-Ей! Я к тб обращаюсь! - стукнув рудий по столу. Вн хотв надати свому голосу мужност, а замсть того навть пискнув в кнц фрази.
Зараз я знову зроблю вигляд, буцмто його не чую... гнорую... Вн схопить мене за грудки, тим самим вже на крок виявиться ближче до сво мети, тобто - набити мен пику. Неповага це реальний привд для сутички. А якщо додати сперечання, то шансв отримати стусанв буде бльше.
-До мене? То ж я чую, хтось пищить... думав миша пробгла, - кинув хлопцю.
-Помнш мня?
-А повинен?
-Дурачка валяш?.. Ну-ну! Уж забил, как мясо оленй крал? - рудий поставив руки в боки.
Отже, вн ма намр мене звинуватити. Судячи з усього, я повинен "закипти".
-У кого? - спокйно питаю у хлопця.
-Что "у кого"? Ти у нас мясо воровал!
-Де це "у нас"? - вдповдаю питанням майже йому в тон, але спокйно, наче нчого не трапилось.
-Бляяя! На остров!
-Чиму остров? Твому, чи якому?
-Н строй тут дурачка!
-Та я серйозно не можу зрозумти, у кого де я мг вкрасти м'ясо... Це по-перше. А по-друге, звдки в тебе власний острв? Ти що, типу Айденус? Великий Маг?
Я вдпив пива, периферйним зором вдзначаючи д пдручних рудого десятника. Вони все ще чекали наказу, чи якогось знаку, щоб кинутися на мене. А навкруги, дивлюсь, вже мсцев босяки та голодранц почали збиратися. Очкують на виставу.
Рудий, замсть того, щоб лаятися, чомусь почав пояснювати, при тому довол довго й плутано, що я неправий. Вн так намагався довести власну точку зору, що аж розчервонвся. А я все попивав смердючу кислятину та продовжував робити вигляд, наче слухаю музику.
-Ей! - хлопчина смикнув мене за плече. - Я с км тут говорю? Ти шо ж, мня н уважаш?
О! Почалось! Нарешт хоч щось народив. Тепер треба очкувати на...
Не встиг я додумати, як дво чоловкв, що стояли з флангв, схопили мо руки щосили притиснули х до столу. Третй, який ховався за спиною, налг на плеч, не даючи мен можливост пднятися.
Оце я проавив початок бйки... Зараз рудий мен нс розквасить. Юшкою заллюся, це як пити дати!
Я не чинив опору , по-мому, це змусило нападникв трохи занервувати. Зробивши вигляд, що тиск на плеч змушу мене опускатися до столу, я нахилив голову потягнув чоловка позаду себе вниз. Вн пддався та налг сильнше. Рудий тепер не мг вдарити по обличчю, бо заважав стл, його напарник, який тримав мене за руку.
-А ну-ка, поднмт етого засранца! - бадьоро прокричав хлопець, при тому закачуючи рукав на правиц.
Я вперся ногами вскочив, одночасно вдкинувши голову назад. Потилиця глухо луснула у щось м'яке. Пролунав хрускт та майже жноче: "Ай-й-й!" Здаться вмазав по носу... Я знову рзко нахилився також рзко вскочив, вдкидаючи голову назад. Цього разу удар вийшов потужншим чолов'яга, голосно лаючись, зскочив з мох плечей. Боковим зором я помтив його ногу з ус сили в'хав в колно. Жалти не став: зламаю так зламаю!
Ох вн заверещав! Наче свиня перед смертю.
