Це вдволкло нших нападникв. Я скористався хньою розгубленстю та врзав по колну тому, що був праворуч. Вн зойкнув, звалився на дерев'яну пдлогу... Отже, мй правий кулак звльнився.... Вн з смачним плямкаючим звуком влетв в нс чолов'яз, що стояв лворуч.
Пд ним щось примно хруснуло. Це, здаться, передн зуби...
Я схопив свй кухоль та жбурнув в обличчя рудому. Вн влетв йому в лву брову вдразу розколовся на дв частини. Хлопець рухнув, наче мшок. Стрибок, я опинився бля тла та жорстким ударом п'яти зламав йому ключицю.
У трактир повисла така тиша, що було навть чутно, як бля вконець дзижчать мухи. Народ розступився тут мен назустрч вийшли ще тро чоловкв, товариш оцих стогнучих нападникв.
-Непогано, - сказав один з них. Чорна борода, коротке волосся, кривий нс. Мабуть, переламаний у давнх бйках. - Непогано... Я ж казав, що вн не отой темноводнський лопух... Було вдразу помтно.
Судячи з останнх слв, "темноводнський лопух" мг оказатися Першосвтом. Отже, це йому тут пику начистили.
-Ну? - чолов'яга закотив рукава та вийшов наперед. - Правил нема?
Ох-ох-ох... А з цим бороданем запросто так не впорашся. Видно, що бита голова. Одне мене радувало, що вн не хапався за зброю.
Перший удар я пропустив. Кулак влетв в живт, вибиваючи повтря з легенв. Я рефлекторно закрив руками обличчя , треба сказати, вчасно, бо колно бороданя стрмко попрямувало в мо пдборддя. Я покотився по пдлоз, чпляючи лави нжки столу. Щось звалилося на голову, ляснуло по спин та плечах.
Фух! Головне, Боре, пднятися на ноги... Нумо, зараза ти така! Вставай!
Вддихатися було важко. Удар був достатньо мцним... Щоб виграти час, я прослизнув пд сусднм столом схопився на ноги.
На руц одного з товаришв бороданя блиснув кастет.
-Як ти там казав? - кинув я, намагаючись привести дихання в норму. - Правил нема?
Лва рука схопила з столу глиняний кухоль тут же не замахуючись жбурнула його в найближчого супротивника. Вн закрився руками, а я перестрибнув через стл.
Удар... тримай другий... а ось тоб третй! - я махав кулаками з швидкстю втру. Присв... знову удар... попав в печнку... а потм пдскочив зверху в щелепу...
Бородань застогнав та осв на пдлогу. Тут пдскочили дво нших... пам'ятаю, як перед самим носом пролетв кулак з кастетом... Я плазом звалився на спину, намагаючись увернутися вд нього. Чолов'яга нахилився вперед отримав удар обома ногами в живт. Його тут же вдкинуло кудись за сходи.
Я вже нчого не вдчував: ан болю, ан втоми. Навть думки кудись заховалися. Весь свт перед очима крутився, буцмто скажений собака за свом хвостом.
Схопився з останнм, третм чолов'ягою. Вн до реч вже встиг обйти мене з флангу завдав два рзких удари, цлячись то в голову, то в живт. Перший я ледь не пропустив, лише якимось чудом пдставив плече... А другий встиг перехопити вдразу ж вдповсти лктем, цлячись в похмуру пику. Було чутно, як клацнули щелепи противник завалився навзнак.
Тут "ожив" бородань. Вн змг пдвестись та окинув оком поле бою.
-Овва! Нчого соб! - облизав чолов'яга губи. - Давай-но, хлопче, заспокомося... Ти вже довв, що ми помилялися...
вн опустив руки. В цю мить хтось прокричав:
-Бргсь! У нво нож!
Бородань зрозумв, що ховатися бльше нема сенсу. В його правиц блиснув нж. скажу вам - чималий.
-Сподваюсь, вдтепер ти розумш, чим все скнчиться? - промовив я йому, облизуючи пересохл губи.
-Розумю, - прошипв чолов'яга у вдповдь.
Вн зробив перший випад. Це була переврка. Я лише подовжив дистанцю, яка роздляла нас. Бородань ощирився та зробив крок вперед. Вн знову атакував, а я знову ж вдступив, намагаючись при тому загортати лворуч. Так ми "протанцювати" десь хвилину. Першим не витримав бородань. Чолов'яга перейшов к активному наступу, мен ж залишалось спробувати не поранитись.
Вдступ... уворот... стрибок лворуч... В якийсь момент нападник вдкрився отримав удар по ребрам. В наступну мить я перехопив його руку, затиснув в замок та вивернув. вже користуючись нею, наче важелем, змусив бороданя пригнутися до полу. Я тиснув, поки не почув характерний хрускт. Потм перехопив зброю вдпустив чолов'ягу. Вн звалився на пдлогу застогнав.
-Ти ж пам'яташ - правил нема! - зло пожартував я увгнав лезо трохи вище лопатки. А для врност, ударом кулака по рукоятц ножа, вбив його встря в дерев'яну пдлогу.
Бородань закричав не свом голосом тут же отримав вд мене черевиком по пиц.
Я встав, озирнувся сердито кинув:
-Ще бажаюч ?
-А ти вже закнчив? - почулося звдкись здалеку.
Натовп розступився я побачив на пороз деклька стражникв. Серед них стояв високий сухорлявий чоловк, одягнений в довгий каптан. Саме вн запитав мене.
Вдвдувач щось зашепотли та розбглися, наче таргани. Я лише встиг розчути: "Жуга сав! Пйос"!
Здаться, час казати: "От твою мати! Я попав"!
Про Жугу розповдали чимало сторй. Здебльшого то були чутки. Але серед них вистачало правди...
