Це переврка, чи що? - промайнуло в голов. Тон, з яким сав мен все це розповдав, не обцяв нчого хорошого. Було в тому щось пдступне, якась пастка...
-Якщо ти кажеш, то так, - спробував знизати я плечима.
-Ммм... одна бда... В живих вже нема жодно людини, яка тебе рекомендувала!
-Тобто? що ж ними трапилося?
-Померли! - якось рончно вдповв сав. - Мало того, ми не змогли найти нкого з нгосу, хто би знав тебе особисто... Вс описи непрям... Хтось щось чув, та не бльше. Цкава розповдь?
-Цкава, - вичавив я з себе. - що ж, вс листи з рекомендацями несправжн?
-Як раз напроти! Справжн!
-Так що ж ви хочете?
-Розбратися, - Жуга почав ходити туди-сюди, заклавши руки за спину. - Хочу ретельно у всьому розбратися. Знаш, Боре, ще один нюанс, як то кажуть ельфи. Ще одна особливсть... Це звти деяких свдкв, як повернулися з острова разом з тобою. За ними виходить нбито ти дуже непогано володш мечем, влучно стрляш. ось ще сьогодн з'ясувалося, що в рукопашнй непогано вправляшся... Отже мамо наступн цкавинки. Ти спритний, хитрий, у вдмннй форм... жорстокий до супротивника... непоганий тактик, - все це Жуга перераховував, роблячи крок за кроком у напрямку свого столу. Потм раптом зупинився , повернувшись до мене, кинув: - Оце пдготовка!
-Чи не диво! Стрляти, фехтувати... Що там? Битися на кулаках? Сходи в слобдськ шинки, ти там не таке побачиш.
-Уж поврь мн! Я н такх повдал на свойом вку. кто ж тбя, братц, подготавлвал? Точно не ми... не канйци... Стль не тот...
Жуга сипав ельфйськими слвцями. Може хотв мене чимось вразити, а може то була його особливсть... Проте через це я не завжди встигав второпати значення сказаних речень. "Тактик", "нюанс", "стиль"... Десь на пдсвдомому рвн я нбито був близький до розумння, але все ж сердився через подбн забаганки сава.
- чий же то почерк пдготовки? - спитав я голову приказу. - мперський?
-Можливо, - погодився Жуга. Судячи з його тону, вн також розглядав цей варант. - А можливо н. Бачиш яка заплутана сторя?
-Нчого заплутаного... То ти сам все ускладнюш. Чим простше пояснення, тим ближче воно до правди. А все нше - вд Нхаза... вн той ще шахрай, вм людський мозок припорошити.
-Так де ти навчився подбному?
-В бйках... то тут, то там... Все приходить з досвдом.
- де ж ти набрався того досвду? В яких таких бйках? Чи, вибачай, на нгос було де практикуватись? - Жуга повернувся до мене ршуче наблизився. Вн присв та звдкись витягнув нж. - Так хто ти такий?
-Бор... Я - Бор.
-Ззнайся, ти коли-небудь був на Святй Земл?
-Чого я там забув! Битися за церковн забобони?
-Ну, Свята Земля - алод чималий... Це не тльки прамда Тенсеса, чи джунгл Текуан, або болота Техо, - зщулившись, виблискував своми знаннями Жуга. - Звсно, що в рунах старих мст - Мктлан та Ускул - тебе робити нчого... А ось на плато Коба... на Ельджун цкавих мсць вистача. Наприклад вльний порт Такалк. Там вештаються т ще молодц. До реч з ось такм же загаром, як в тебе... Ну що скажеш?
-Ще раз повторюю, я не пам'ятаю, щоб вдвдував Святу Землю! мж ншим, як бути з рекомендацйними листами? Вони ж правдив? Нема приводу м не довряти, так?
-Ну, листи листами... Тут ти, Боре, дйсно маш рацю. Проте твоя особа вд того не ста менш загадковою, - Жуга нервово заходив вилицями. Вн знову зщулився та почав спритно грати лезом. - Що ж, друже, ми будемо з тобою робити?
-Слухай, давай припинемо ходити околясом! Якщо пропозиця, то я уважно слухаю.
-А якщо нема?
-Як нема, то й дарма! Якщо так, тод й наркай на себе. А мен байдуже...
-Байдуже? Чим бльше за тобою спостергаю, тим бльше переконуюся в твой небезпечност... для людей... Ти розумш кому загрожуш? - Жуга перестав гратися ножем вказав м на мене.
-Я багато чого розумю... Наприклад, що нас тут лише дво. це неспроста.
Жуга посмхнувся, але одними очима. Здаться, останн зауваження його чимось порадувало.
А мен ж раптом на пам'ять прийшла одна з тих мльйонних чуток, якими годуться новоградськ обивател. Говорили, що сав якось пймав свою дружину "на гарячому". Але не в приклад ншим не став битися з коханцем, судитися з ним, чи тягнути його в холодну, а лише схопивши обох за петельки, вигнав аж-но за околицю мста, при тому попередивши пд страхом смерт, щоб тут, в столиц, ан один, ан другий нколи бльше не з'являлися. З тих пр н його зрадниц-дружини, н полюбовника в Свтолсс не бачили. Сам же Жуга згодом взяв до себе см'ю того самого коханця - молоду жночку та двох малолтнх доньок. з тих пр вони разом живуть у нього в будинку, наче справжнснька родина. Дточки, кажуть, сава величають татом, наче рдного батька.
Пам'ятаю, як мене здивувала ця сторя. Аж занадто то було схоже на байку... При тому вона сильно вдрзнялася вд т картини, що намалювалась в мой уяв, пдпитанною мськими чутками. Не врилося, буцмто Жуга мг подбне зробити. Хоча... хоча чого в житт не бува! жук свистить, та й бик лта...
-Отже, вважаш, що ми з тобою наодинц неспроста? - тихо спитав голова приказу.
Вн раптом нахилився та перерзав мотузки на мох руках, а потм на ногах. Я вдчув, як вдразу закололо в кнцвках, немовбито в них впилась тисяча голочок.
