Жуга сав, на прзвисько Злий Пес, був головою Розшукового Приказу. У мене склалась думка, що небезпечншо людини в Новоград нема. Вн, судячи з усього, людина небувало кмтливост. Щодо розбйничого племен - жорсткий, нетерпимий... навть з тими, хто м допомагав. Казали, що на його рахунку купа загублених життв, чи винних, чи невинних - то вже нше питання.
-Якщо закнчив, - сухо промовив мен сав, - то прошу з нами.
Вн оглянув мсце бйки, проте, здаться, його анчого тут не вразило. А ось стражники невпевнено переминалися з ноги на ногу.
-Ви хочете мене затримати? - я зробив наголос на слов "мене". - Вважаю, що це зовсм несправедливо...
сав зщулився та хмуро хмикнув. Я йому явно не подобався.
-Несправедливо? - перепитав вн. - Чому ж?
-А тому, що "проходити з вами" повинн вони, а не я! - запал бйки ще не стухнув. Якщо треба, буду вдбиватися.
-Оц колоди? - хитнув головою Жуга. - Схоже, м зараз потрбна допомога ншого характеру... Отже, семеро проти одного... та ще й з ножом... Бачу, все це не стало перешкодою для тебе. Ну спритно ж ти х!
-Тод я не розумю причини мо затримки. Якщо ви розумте, що це був самозахист...
-От що, друже, досить сперечатися! Йдемо по хорошому! - сав ощирився та подав знак стражникам. вони поповзли вперед.
Я прикинув розстановку сил. Прорватися крзь двер не вдасться. Вкна ж занадто вузьк, щоб вискочити. Стражники, судячи з усього, церемонитися не будуть: заржуть на тому кнець. А от якщо здамся, то можна буде спробувати вирватися на вулиц.
-Добре, - я зробив крок вперед. Ми зустрлись з Жугою поглядами. Вдчуття, наче вн намагався заглянути мен в душу. - Я звичайно пду... проте попереджаю вдразу, що...
тут мене наче огорнула якась темрява. Останн, що пам'ятаю, як стрмко почала наближатись пдлога...
5
...Тупий бль пульсував в район потилиц. Саме вн привв мене до тями. Я обережно пдняв голову, боячись що вона зараз вдвалиться, або лусне, наче перестиглий гарбуз. Бль посилився, але разом з тим настала якась яснсть в думках.
Виявляться, я напвсидв-напвлежав в якйсь кмнат бля стни на холоднй кам'янй пдлоз з зв'язаними руками й ногами. Тут було замало свтла, тому оч не вдразу змогли роздивитися обстановку навколо.
-Добряче тебе причастували, - промовив чийсь голос. В нтонац незнайомця заграли нотки рон. - Мабуть, думав: "От вийду зараз з шинку з цими бовдурами-стражниками на вулицю, тод шукайте втру в пол! Дремену свт за оч". Так?
Я повернувся вбк голосу, але нервне свтло дохло свчки та туман в голов не давали можливост достатньо розглянути чоловка. Вн сидв за величезним столом, склавши руки на грудях наче якась статуя.
-Що, к Нхазу, тут вдбуваться? - запитав я, облизуючи пересохл губи. Бль хоч неквапливо, але вдступав.
-Сам хотв би знати! - якось розлого вдповв все той же чоловк.
Я змг трохи повернутися та, напружуючи зр, незабаром зрозумв, що перед мною сидить сам Жуга сав.
От, Нхаз вас всх бодай! Що ж це сталося? Я, виходить, в Розшуковому приказ?
Не дивлячись на власну нервознсть, нахабно кинув саву:
-У мене не той настрй, щоб словами грати. ми ж взагал не в балаган... врешт решт...
-А ти, друже, бачу не бздун! - Жуга раптом нахилився вперед втупився в мене свом колючим поглядом.
- таке маленько...
Ну що ж, Боре! Битися, так до кнця... А ховати хвст - то собача доля.
сав встав та неквапливо наблизився. Лежачи на пдлоз, мен здавалося наче його фгура була занадто високою. Ледь не до стел.
-Ратмире, Ратмире... який же ти, к Нхазу, Ратмир! Адже насправд тво м'я Бор! - промовив Жуга. Це була скорше констатаця факту, нж просторкування.
-Можливо, - процдив я крзь зуби. Те, що знали мо справжн м'я ще бльше насторожувало.
-Ммм... Дйсно, що "можливо"... Ти навть не уявляш, наскльки близький до правди. Знаш, куди потрапив?
-Не дурний-бо... Це Розшуково приказ.
-Точно так, - недобре посмхнувся Жуга. - До реч, за тебе вже приходили замовити слвце... Ельфи... Т ще пронири. Вже дзналися, що ти тут... Проте саме по соб це не дивно, адже на тому загадковому... тамничому остров ти виявив вбивць Клемента д Дазр... Виявив та вбив х за негласним проханням Аманди.
- що? - напружився я.
-Виходить, ти нбито працюш на родину д Дазр... Отаку сторю мен зараз пропонують взяти за факт... Цкаво, так?
-Що тоб "цкаво"? - я навмисно говорив з неповагою, навмисно тикав. Подивимось наскльки вистачить цього Жуг.
Той присв бля мене навпочпки. Ми зустрлися з ним поглядами.
-Цкаво, що це лише один бк стор, - вдповв сав. - А ось з ншого розповдають не менш захоплюючу казочку.
-Ти про канйську шляхту зараз торочиш?
-Угу... З слв шановного панства, яке ти примудрився образити, будучи на тому клятому остров, виходить наче...
-Дай вгадаю. Наче я найманець?
-Найманець... вбивця, який був знайомий з бунтвниками. А саме з Сверськими.
-Овва! Так вони не захищаюсь цю смейку?
Жуга почухав нс та загадково хмикнув.
-За повдомленнями, - неголосно промови вн, - як нам передали до нападу на Клемента його алод, виходило, наче ти прибув з нгосу... та був рекомендований в загн особливих доручень. Так?
